Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Повернувшись із фронту, група вінницьких ветеранів в тилу розпочала нову «війну». «Війну» затяжну та непросту — за земельні ділянки в межах міста. Оскільки загальна черга, де всі місцеві ветерани чекають на виділення земельних ділянок, зовсім не рухалась, дванадцять співслужбовців однієї з місцевих частин об’єднались і вирішили піти трішки іншим шляхом.
Ще у березні минулого року вони знайшли вільну ділянку розміром у 70 соток. Не сказати, що шматок землі — надто ласий, на околиці, нині там завали з побутового та будівельного сміття. Та все ж… Перевірили ділянку за кадастровою картою — ні в оренді, ні у власності земля не перебуває. Відтоді і розпочалась війна за кілька десятків соток.
— Почали писати запити, заяви до Вінницької міської ради та були неприємно враженими, що більшість із них або губились, або залишались без відповіді, — розповідає Сергій Плахотній, один з активних учасників процесу. — Пізніше питання було винесено на сесію міської ради. Там ми отримали відповідь, що ділянка не відповідає призначенню. Згодом з’явились нові аргументи про рекреаційну зону. Це якщо дуже стисло…
Ветерани не здавались. Спілкувались з представниками геокадастру, той запевнив, що призначення землі — Ж1, тобто житлова забудова до 3 поверхів. Виїжджали на оглядини території з місцевими депутатами.
— Пізніше почули ще один аргумент про плани на облаштування електропідстанції саме на «нашому» місці. Нехай так! Але ж можна хоча б частину ділянки виділити ветеранам, ми згодні й на скромніші наділи, — ділиться Сергій.
Тим часом більшість активістів махнули рукою і зійшли з дистанції. Із 12 ветеранів війну за землю продовжили лише четверо. Вони дійшли до суду, подавши позов на скасування рішення Вінницької міської ради.
— Паралельно ще одна група людей знайшла ділянку у межах міста й розпочала свій шлях… Чи варто казати, що їм також відмовили? Це і є відповіддю на запитання, чому ми не шукаємо іншу ділянку. Не бачимо сенсу, — говорить Сергій.
У Вінницькій міській раді коментують, що і раді б допомогти, проте відвести земельну ділянку у власність не мають права у зв’язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (зона інженерної інфраструктури, рекреаційна зона озеленених територій загального користування — офіційна відповідь міськради. — Авт.).
Ветерани запевняють, що питання навіть не у конкретній земельній ділянці. Вони розуміють, що проблема землі є болючою у більшості міст України. Хотілося б, аби влада прагнула допомогти, а не знаходила аргументи «проти». До того ж є чимало прикладів у інших містах, коли навіть за відсутності землі воїнам пропонують альтернативні рішення…
