У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Днями троє поранених українських військовослужбовців повернулися з Нідерландів, де три місяці перебували на лікуванні й реабілітації у військовому реабілітаційному центрі в невеличкому містечку Аарденбургу. Фінансування лікування та реабілітації бійців відбулось коштом сторони, що приймала, та частково за гроші Трастового фонду НАТО. З пораненими військовослужбовцями у Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі в Ірпені зустрівся кореспондент АрміяInform.
Три місяці фізичної реабілітації та доза оптимізму
Хлопців упізнав одразу, адже зустрічався з ними торік 1 вересня, коли делегація військових лікарів Королівства Нідерландів проводила медичний огляд і відбір важкопоранених українських військовослужбовців для лікування й реабілітації у Країні вітряків та тюльпанів.
Тоді в короткому інтерв’ю радник з питань політики міжнародного співробітництва головного хірурга підполковник Зібрен Вольф зазначив, що вони ставлять за мету не лише обстежити й відібрати перших пацієнтів для подальшого лікування в реабілітаційному центрі Аарденбургу, а й переконатися, що нідерландські фахівці зможуть надати кваліфіковану медичну допомогу та провести якісну реабілітацію поранених українських військових.
І ось позаду три місяці реабілітації. Усміхнені обличчя та бадьорий настрій хлопців переконливо свідчили, що, крім фізичного оновлення, вони отримали ще й достатню дозу такого необхідного оптимізму.
— З перших хвилин перебування в Нідерландах, просто в аеропорту, ми потрапили не лише до турботливих рук фахівців реабілітаційного центру, а й у теплі обійми співробітників нашого посольства та неймовірно щирих представників української діаспори, — ділиться враженнями молодший сержант у відставці Олександр Терстуях. — І цю увагу до себе ми відчували протягом всього періоду реабілітації. Саме завдяки цим надзвичайно небайдужим людям ми не залишались на самоті, а розлука з рідними та близькими не була болісною.
З трьох наших «нідерландців» лише Олександр міг пересуватися на протезах самостійно. Солдата Андрія Сімчука з проблемами хребта, переломами гомілок, роздробленими п’ятами ніг вистачало лише на кілька кроків, а лейтенант Сергій Кулінець і того не міг: одна нога була ампутована вище коліна, друга — нижче. Одна з програм його реабілітації якраз і передбачала протезування.
Комфортність вражає…
— Хотів би зупинитися на тому, чим суттєво відрізняється реабілітаційний центр у Нідерландах від нашого в Ірпені, — продовжує спілкування Сергій Кулінець. — По-перше, поки я користувався виключно візком, впала в очі повна безбар’єрність. Скрізь пандуси зі зручним кутом, широкі двері, які відчиняються натисканням кнопки. Санвузли обладнані під осіб з будь-якою інвалідністю. Побутове обладнання оснащене дистанційними пультами, ручки на вікнах розташовані не посередині, а внизу, щоб людині на візку було зручно їх відчиняти-зачиняти. Просторі ліфти, які одночасно можуть вмістити трьох людей на візках. Басейн обладнано вертикальною платформою та іншими механізмами, які дозволяють спустити людину у воду та підняти її назад. Є можливість заїхати у воду на візку.
Зауважую Сергію, що нідерландський реабілітаційний центр найімовірніше будували як цільову споруду за спеціальним проєктом. У нас же будівлі, які сьогодні використовуються для реабілітації, свого часу мали зовсім інше призначення. І в досить короткі терміни в Ірпені з’явився пристойний реабілітаційний центр, звичайно, не без допомоги закордонних партнерів. Недарма спеціаліст з медичної реабілітації Королівства Нідерландів капітан Антуанетта ван де Вен зауважила, що, вивчивши історії хвороби всіх представлених пацієнтів, їхній фізичний стан, наявну медичну базу, вона дійшла висновку, що чимало поранених мають усі умови для реабілітації в Ірпені.
Мотивація була шаленою: крокувати на своїх поруч із сином
Що ж отримали наші військові під час лікування та реабілітації в Нідерландах? Це питання найбільше цікавило під час спілкування з хлопцями.
— Вивчивши мої проблеми пересування на протезах, нідерландські фахівці дійшли висновку, що мені потрібно провести реампутацію, прибравши частину кістки, — говорить Олександр Терстуях. — Була проведена операція на лівій нозі, потім змінено куксоприймач і після певного часу я знову став на протез. Дійсно, пересуватися стало набагато легше, біль, який дошкуляв, відступив. Потім багато часу фізіотерапевти приділили подоланню моїх побутових проблем.
— Мене передусім вразила велика кількість тренажерів для відновлення руху і їхня різноманітність, — розповідає свою історію нідерландської реабілітації Андрій Сімчук. — Саме заняття на тренажерах в поєднанні з фізіотерапією та плаванням допомогли відновити рухливість. Звичайно, довелось долати біль. Але бажання знову навчитися самостійно ходити було дуже великим. І я тішусь від того, що я став значно ближчим до мети.
Втративши дві ноги, Сергій Кулінець переніс півтора десятка оперативних втручань. Але ні на мить не втрачав надію, що обов’язково стане на ноги, хоча й на протезах. Тож коли закордонні лікарі відібрали його для проходження реабілітації в Нідерландах, Сергій для себе вирішив, що доля подарувала йому шанс, яким він повинен скористатися.
— Не буду детально розповідати про сам процес протезування, а лише зауважу, що здорова людина не в змозі зрозуміти мої почуття, коли я знову опинився у вертикальному положенні, — ледь стримуючи емоції говорить лейтенант Кулінець. — Мій маленький син тільки-но навчився самостійно ходити. Тому мотивація у мене була шалена: я грав у баскетбол, годинами займався на тренажерах, відвідував басейн, щоб, повернувшись до України, сміливо крокувати разом із сином. Нідерландські реабілітологи нібито жартома створювали такі ситуації, які вимагали від нас самостійності: не відчувати себе людиною з обмеженими можливостями. І за це я їм вдячний. Гадаю, мої друзі мене підтримають: в Нідерландах ми отримали високоякісну професійну допомогу.
Особлива подяка — українській діаспорі
— Наша розповідь про перебування в Нідерландах була б неповною, якби ми не розповіли про підтримку з боку представників української діаспори, — наголосив Олександр Терстуях. — Майже кожні вихідні вони організовували для нас екскурсії по країні. Ми відвідали Амстердам, Утрехт, Роттердам, Гауду, музей просто неба «Заансе Сханс», зоопарк. Для нас організували зустріч зі святим Миколаєм, пригощали смаколиками.
— Побували на могилі видатного українського політичного та військового діяча, голови проводу українських націоналістів полковника УНР Євгена Коновальця на цвинтарі «Кросвейк» у Роттердамі, — додає Сергій Кулінець. — Завдяки нашій діаспорі ми стали свідками виготовлення кломпів — дерев’яних черевиків, які теж, як і тюльпани, є символом Нідерландів. І, звичайно, велику підтримку нам надавали співробітники посольства України.
Нагадаємо, що проєкт допомоги пораненим українським військовим з боку Королівства Нідерландів неодноразовий, а має на меті кілька етапів реабілітації.
Фото автора, Ірини Драбок та Людмили Лісовської
