Він займається цим напрямом з 2016 року. Під час івенту організатори розповіли, як правильно обрати, на що звернути увагу під…
Нещодавно офіцери окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала М.Остроградського проходили підготовку на базі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Командно-штабні навчання за участю офіцерського складу бригади тривали впродовж десяти днів.
Під час курсу офіцери управління бригади та командири батальйонів, дивізіонів та рот (батарей) відпрацювали низку теоретичних та практичних занять згідно зі стандартами НАТО MDMP (Military Decision Making Process — процесу ухвалення військового рішення).
Навчання відбувалися на базі системи імітаційного моделювання JCATS (Joint Conflict and Tactical Simulation — Об’єднаний імітатор конфліктних і тактичних ситуацій). Важливо, що всі дії моделюються на 3D-місцевості, а не на карті. Тому варіант «гладко було на папері» неможливий, JCATS враховує природні та штучні загородження, які впливають на здатність виявляти, стріляти й пересуватися. База даних місцевості включає особливості рельєфу, дороги, ріки, відкриті водоймища та рослинність. JCATS дозволяє моделювати багатоповерхові будівлі з дверима, вікнами та внутрішніми стінами.
При цьому враховується, що особовий склад може потрапити під «дружній вогонь». У процесі моделювання бойові одиниці можуть змінювати власний статус: уражатися, ушкоджуватися і знищуватися. Процес моделювання бойових дій записується, зберігається та може відтворюватися для проведення детального аналізу.
Сам процес навчань проходив у одній з аудиторій НУОУ. Відбувалося це так. На стіні — величезна інтерактивна карта, де відображена бойова обстановка. За столами з табличками, де зазначено посади, сиділи офіцери. На столах — ноутбуки, рації, робочі зошиті.
Як пояснив один з офіцерів штабу майор Дмитро Іванов, «працюємо, як в реальному бою — спілкування лише за допомогою рацій. Мені це вже досить звично, я не вперше проходжу такі тренування».
На моє запитання, чим відрізняється планування операцій за стандартами НАТО та навчання в системі JCATS, відповідає:
— Процес планування починається з того, що до нас спускається наказ вищого штабу з навчань. Ми розпочинаємо процес планування операції. Проводимо його за «натовськими» стандартами — MDMP. На відміну від пострадянського, цей процес більш деталізований, докладний. На мою думку, він більш структурований, детальний. У ньому розглядається ряд речей, які в радянському процесі навіть не фігурують. Ми опрацьовуємо та розігруємо кілька варіантів воєнної гри. Потім розробляємо свій бойовий наказ, обираємо оптимальний з опрацьованих варіантів і починаємо діяти. Є варіант if-then — тобто, ми маємо декілька пропрацьованих рішень. А у радянському варіанті більше, як то кажуть — «бій себе покаже».
Між тим навчання йдуть своїм ходом — на карті видно одну з ділянок узбережжя. Військова гра відбувається за принципом: дія-протидія супротивника — наших 2 варіанти розвитку подій. Звучить команда — починається висування танків. Згодом розвідка виявляє, що супротивник висунув протитанковий резерв.
Коротка нарада — «Що ми з протитанкістами робитимемо?» і майже миттєво пропонується рішення: викликати вогонь артилерії чи штурмову авіацію або прискорити рух танкового підрозділу і атакувати, поки резерв не зайняв позицію.
На інтерактивній карті видно, як танковий підрозділ розгортається у бойовий порядок, займають позицію артилеристи — рахунок йде буквально на хвилини. Так проходить кожний етап навчань.
Як пояснює майор Дмитро Іванов, «MDMP — це процес, який передбачає опрацювання до дрібниць, втрати розраховуються майже до кожного солдата, прогнозуються принаймні. Те, що ми змоделювали, спускається у формі бойового наказу командирам підрозділів, які наразі виступають як оператори у системі JCATS, системі автономного моделювання. На екрані ми онлайн дивимося, що відбувається. Можемо щось коригувати, направити солдатів. З нами грає комп’ютер, що керується операторами центру імітаційного моделювання, який грає за супротивника. Враховується все повністю — починаючи від заправки техніки, місцевості, втоми бійців, стану ґрунту, словом все. Тут не буде такого, що танк заправив тиждень тому, і він катається».
Між тим, влучно відпрацював один з артилерійських підрозділів — позначки «противника» на карті міняють колір з червоних на білий — це означає, що цілі уражено. Дмитро задоволено усміхається:
— Так воно краще, ніж учора, коли ми не врахували одного нюансу, і в нас залишилося 15% нашого повітряного десанту. Стало трохи сумно, що не врахували, хоч мали це зробити. Але краще понести втрати на дошці, ніж у реальному бою.
Фото автора та Віктора Залевського
