Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Станом на зараз не спостерігається жодних явищ чи дій військового характеру, які б помітно відрізнялися від того, що відбувалося навесні минулого року.
Про це під час доповіді в парламенті про ситуацію на кордоні розповів Міністр оборони України Олексій Резніков.
Єдина відмінність у військовому плані, за якою ми уважно стежимо, — це ситуація у Білорусі. Про це скажу трішки далі.
Що кардинально відрізняється — це інтенсивність гібридних заходів, насамперед — інформаційних. А також вплив цих заходів на макроекономічну ситуацію. Прошу взяти це до уваги.
Українська розвідка, я особисто і Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний перебуваємо в постійному контакті з нашими міжнародними партнерами.
Ми володіємо усією повнотою інформації і в деяких моментах уточнюємо дані наших іноземних колег.
Відмінність у цифрах щодо концентрації російських військ, які інколи лунають у публічному просторі, особливо — у міжнародних ЗМІ, пов’язана з відстанню. Хтось вказує цифри щодо присутності російських військ на відстані до 200 км від державного кордону України, а хтось — до 400 км.
Ми використовуємо дані щодо зони до 200 км, тому що вони більш точно відображають тенденції.
Росія напала на Україну 8 років тому. Ні для кого в Україні не новина, що в Росії велика армія. Ми навіть знаємо, що в них ядерна зброя, чи не так?
Ми виходимо з того, що вже триває війна. І що вся ця армія — це армія ворога.
Виступаючи з цієї трибуни у грудні, я відзначав, що у Росії розпочався зимовий навчальний період. По усій Росії пересуваються війська. Інформацію про це спеціально поширюють. Це засіб тиску. Причому — не тільки і не стільки на Україну.
На початку грудня ми спостерігали за 41-ю батальйонно-тактичною групою та іншими підрозділами російської армії, які нараховували 94,3 тис. осіб. З авіаційною та морською компонентою це було близько 110 тис.
Нині ми спостерігаємо за частинами, які нараховують близько 112 тис. осіб, а з морською та авіаційною компонентою близько 130 тис. осіб.
У квітні минулого року бойовий компонент, який стягнула Росія, становив 126 тис. осіб. Отже, кількість тоді й нині співмірна. Неспівмірна реакція.
Також відзначу, що Росія стягнула на 300 танків більше, ніж навесні. Але кількість сучасних протитанкових засобів, які сьогодні є в наших військових — це і «Стугна» з «Корсаром», і Javelin, і NLAW — на порядок більше, ніж кількість потенційних мішеней. Впевнений, усі слідкували за новинами. Точну цифру отриманого я озвучити не можу, але можу стверджувати, що вона більш оптимістична, ніж лунало у ЗМІ.
Ми спостерігаємо за переходом шести великих десантних кораблів із Північного та Балтійського флотів РФ, які увійшли до Середземного моря і можуть увійти до Чорного. Ми знаємо, які підрозділи морської піхоти перебувають у них на борту. Ще краще їх бачить авіаносна група ВМФ США.
Хочу підкреслити. Наші військові прораховують усі можливі сценарії. Зокрема — найгірші. Це їхня робота — щоб бути готовими.
Коли вони дають якусь оцінку щодо термінів можливої ескалації з боку Росії — озвучується один із можливих, але необов’язкових сценаріїв.
У грудні з цієї трибуни я казав, що наприкінці січня ми очікуємо зростання загроз. Тому наше завдання — сконцентруватися на підготовці спільної з міжнародними партнерами відповіді на ці виклики. І ми діяли.
Щоб зменшити ризики, проводилася велика робота як всередині України, так і за кордоном.
На рівні лідерів країн діяв Президент України Володимир Зеленський. Активно працював Офіс Президента. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль діяв на рівні своїх візаві в Урядах інших країн. Робили все можливе і неможливе наші дипломати на чолі з Дмитром Кулебою. Міністерство оборони діяло на своїй ділянці.
Невелику частину результатів цієї спільної роботи усі могли бачити. Ми вже отримуємо те, про що раніше тільки мріяли. Буде продовження.
Користуючись нагодою, я хочу подякувати Сполученим Штатам, Великій Британії, Канаді, Швеції, Данії, Литві, Латвії, Естонії, Чехії, Нідерландам, Іспанії. Нашим польським і турецьким друзям, керівництву ЄС, нашим японським партнерам, прем’єр-міністру Хорватії Андрію Пленковичу особисто. За конкретні дії і чітку позицію. А також усім, кого я не згадав.
Ми дуже цінуємо допомогу Німеччини в лікуванні наших поранених воїнів. В України є багато друзів у Німеччині, і ми вдячні за підтримку.
Але ми не сприймаємо офіційну позицію щодо поставок озброєнь і інші рішення, які підривають безпеку в Європі і де-факто заохочують агресора.
Ми звертаємо увагу наших партнерів на те, що наші прогнози щодо дій Кремля збуваються. Бо ми їх краще розуміємо.
Якщо Німеччина не змінить позицію щодо відсічі російської агресії, Федеральному Уряду доведеться розбиратися не з проблемою ОРДЛО чи окупованого Росією Криму. А з проблемою Німецької Демократичної Республіки. Це не перебільшення.
Адже матеріальна основа для НДР уже існує. Це не тільки Північний потік ‒ 2. Бо раніше був газогін OPAL. Це і представники німецького істеблішменту на російських зарплатах. Це і окремі віцеадмірали, які торпедують власну країну дивними висловами. Про іншу російську активність німці самі краще знають.
Ми попереджали західних партнерів, що метою Кремля є не стільки Україна, скільки підрив НАТО та ЄС. Ми попереджали, що буде атака на країни Балтії. І вона сталася. Що після цього буде ескалація, якщо не буде відповіді. І ескалація проти Польщі сталася. Таке неможливо було уявити ще рік тому.
Відновлення НДР — це логічне продовження російських вимог, які вже заявлені. Росія вже офіційно висунула вимоги щодо демонтажу НАТО в 14 країнах. Це також здавалося абсолютно неможливим.
Дуже добре, що члени Альянсу дали чітку відповідь. Але має бути практична частина. Щоб потім не довелося давати відповідь, коли хтось почне відновлювати Берлінську стіну.
Шановні колеги. Я детально зупинився на цих питаннях, щоб і ви, і українське суспільство розуміли логіку наших дій.
Ризики і загрози — є, як були усі ці 8 років. Ми їх не применшуємо і готуємось.
Підсумовуючи цей блок, скажу кілька слів про Білорусь.
Разом із колегами з МВС, прикордонниками, Службою безпеки ми уважно спостерігаємо за північним напрямком. На сьогодні немає жодних спроб атакувати Україну мігрантами чи інших подібних загроз.
Що стосується російських військ, які прибувають на навчання до Білорусі. За своїм складом наразі вони більше схожі на окупаційний контингент, ніж на ударну групу. І представляють більшу загрозу Мінську, ніж Україні.
Підкреслюю, що жодних загроз Білорусі з України не існує у принципі. Це нонсенс. У нас дуже теплі почуття до білоруського народу. Будь-які силові дії проти Білорусі суперечать інтересам України. Хочу, щоб у Мінську це почули.
Так само абсолютним нонсенсом є звинувачення України в начебто підготовці до якихось збройних провокацій на Донбасі. Ми послідовно зміцнюємо нашу оборону. Це правда. Але ми чітко дотримуємось зобов’язань і розглядаємо сценарій політико-дипломатичного врегулювання як базовий.
Останнім часом ми спостерігали деяке зменшення кількості провокацій з боку російських окупаційних сил у ОРДЛО. Наші воїни їх привчили, що провокації отримуватимуть відсіч.
Тепер наступний блок, на який хочу звернути увагу. Що потрібно, щоб посилити нашу оборону.
Триває активне розгортання Сил територіальної оборони Збройних Сил України
Закон про основи національного спротиву вступив у силу 1 січня, чотири тижні тому.
Командувач Сил ТрО бригадний генерал Юрій Галушкін, бойовий офіцер, учасник оборони Донецького аеропорту, був призначений на посаду першим Указом Президента цього року. Це налаштовує на відповідний ритм.
Урядом уже ухвалені необхідні підзаконні акти. Триває робота на рівні відомчих актів.
Усі необхідні підрозділи — від командування до майже 150 батальйонів на рівні районів — уже створені. Відбувається їхнє комплектування особовим складом, облаштовуються місця дислокації.
Розгортання відбуватиметься у три умовні етапи.
Перший етап — це створення командно-управлінського ядра, яке нараховують 10 тис. професійних військовослужбовців. За законом — це штат мирного часу. Вкотре нагадаю: Сили територіальної оборони — це складова Збройних Сил України, так само як Десантно-штурмові війська чи Сили спеціальних операцій.
У прикордонних регіонах підрозділи ТрО вже укомплектовані штатом мирного часу на 70%. Це дає можливість виконувати необхідні завдання. До кінця лютого підрозділи в усіх регіонах будуть укомплектовані на 70% і більше.
Другий етап — це штат особливого періоду. Який сумарно становитиме близько 130 тис. осіб. Це — цивільні громадяни, які пройдуть відбір і укладуть контракт про службу в резерві ТрО. Вони перебуватимуть під командуванням військових. Держава закріпить за ними зброю, проводитиме навчання і злагодження.
Робота з розгортання штату особливого періоду вже триває. Спільно з Генштабом ми скоротили перелік документів, який був потрібен для зарахування до резерву. Заява, паспорт, код, військовий квиток, якщо є. Це все. Більше жодних написаних від руки автобіографій.
Третій компонент — це добровольчі формування територіальних громад. Вони можуть бути створені в невеликих населених пунктах виключно в тому випадку, якщо таку ініціативу проявить Командування Сил ТРО. А Головнокомандувач ЗСУ ухвалить відповідні рішення. Вони діятимуть згідно з завданнями відповідних військових керівників Сил ТРО.
Нині першочерговою потребою є облаштування і утримання місць дислокації. Адже йдеться про одночасне розгортання 176 військових частин.
Я доповідав про це на Уряді. Під керівництвом Прем’єр-міністра спільно з міністром фінансів ми це питання опрацюємо.
Також буде потрібно залучити ресурси органів на місцях. Листи з відповідними потребами за моїм підписом уже спрямовані до регіонів.
Ми налаштовані вибудувати партнерські стосунки з органами місцевої влади і самоврядування, адже сама ідея ТрО — це координація армії та громади.
Хочу подякувати тим колегам, які вже підтримують.
У лютому заплановані навчання за регіональним принципом за участю керівників органів місцевої влади і самоврядування, щоб відпрацювати взаємодію.
Розпочали трансформацію Міноборони
Ми розпочали трансформацію Міноборони за напрямками, які я назвав під час призначення на посаду, а також продовжуємо реформу сектору оборони.
Зокрема, один із блоків — це цифрова трансформація, яка стосується і управлінських процесів, і застосування військ на полі бою.
Ми вже зробили низку кроків, щоб у нашої армії невдовзі з’явилися автоматизовані системи управління військами усіх рівнів — від стратегічного до тактичного.
Розпочато процедури інвентаризації активів Міноборони. Ми дуже тісно працюємо з Держгеокадастром з метою захисту земель оборони.
Окремий блок ‒ застосування цифрових технологій для вдосконалення взаємодії з громадянами.
Ми готуємо пакет рішень, щоб перетворити колишні військкомати на аналоги ЦНАПів. Пілотний проєкт такого «Мілітарі ЦНАПу» ми вже відпрацьовуємо на прикладі одного з центрів комплектування у місті Києві.
За нашим задумом, ексвійськкомати мають перетворитися на зручні рекрутингові центри. Зокрема, для потреб ТрО. Для цієї мети спільно з Мінцифрою ми вже підготували проєкт, який поєднає центр комплектування і цивільний ЦНАП.
Паралельно ми розробляємо проєкт закону про Сили Кібероборони. Це новий напрям, який збільшить спроможності України.
Інша надважлива сфера — забезпечення військових житлом. Ми формуємо спільну позицію з Міністерством ветеранів і невдовзі її представимо.
Загалом ми плануємо комплекс заходів, щоб зробити службу в ЗСУ привабливою і конкурентною. Перейти від контрактної армії до професійної.
Додаткові ресурси на оборону
Чесно скажу, що Міністр оборони точно не буде заперечувати проти додаткових коштів на армію. Навпаки. Потреби є і вони великі. Я про них говорю постійно і на різних рівнях.
І я дякую Голові Верховної Ради, керівникам усіх фракцій і груп, усім народним депутатам, які готові підтримати оборону.
Проте я наполягаю на тому, що треба підходити системно. І закликаю усіх сприйняти цей підхід. Безліч проблем армії спричинено саме хаотичним нагромадженням рішень і процесів, які мали б працювати як годинник.
Нагадаю, що з 1 січня запрацював закон про оборонні закупівлі. На його підставі затверджуються річний та трирічний план закупівель. По них ми докладно працюємо з профільним комітетом, якому я хочу щиро подякувати за співпрацю і підтримку.
У нас вже є чіткий план роботи Міністерства на 2022 рік. По різних напрямках. Ми рухаємося покроково, але послідовно. Наприклад, з 1 січня вже піднято рівень грошового забезпечення для військових льотчиків і медиків. Є рішення для фахівців-снайперів. На останньому етапі проєкт постанови про підвищення грошового забезпечення ССО.
Цього року планується затвердити три базові державні цільові програми — програму розвитку ЗСУ, програму розвитку озброєнь і ракетну програму.
Це запустить системний процес переозброєння армії. Це також вкрай важливо для оборонних підприємств. Якісна зброя, яка нам потрібна, не стоїть на полиці в сусідньому воєнторзі. Її виготовляють певний час.
У нас чи не вперше виникне можливість гармонізувати цільові програми і бюджетне планування, прибрати з оборонного замовлення речі, які виникають у ручному режимі.
Щоб це стало можливим, я закликаю, починаючи з етапу формування бюджетної резолюції, орієнтуватися на те, щоб з 2023 року витрати на оборону становили не менше як 3% ВВП. І я проситиму парламент голосувати за бюджет оборони у плановому порядку, а не в авральному.
Наші дії мають бути швидкими, але продуманими. Не «пожежними». Якщо ситуацію буде розбалансовано і втрачено макроекономічну стабільність, додаткові мільярди армії не допоможуть.
Ми підготуємо обґрунтовані запити, узгодимо їх в Уряді і з профільним комітетом. І будемо дуже раді отримати додаткові кошти, закладаючи системну основу на майбутнє.
Щоб коли на цій трибуні стоятиме наступний міністр оборони, у нього в бюджеті гарантовано було 3% ВВП. І цей ВВП постійно зростав, збільшуючи обсяг ресурсів на оборону.
Нині наш головний посил — тримаймо спокій. Адже можна припустити, що деякі рішення і заяви партнерів продиктовані внутрішнім порядком денним.
Збройні Сили України повністю готові до відсічі ворогу.
Кожен день ми стаємо міцнішими.
Це бачать наші партнери. Це бачить наш ворог.
І це знижує ймовірність негативних сценаріїв.
За останній рік довіра до армії в суспільстві збільшилась до 72%.
Запевняю: Український народ може бути впевнений у своїй армії.
Я ще раз дякую Парламенту за підтримку.
Дякую за увагу.
Слава Україні!
