Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Через агресивні дії Москви Україна посилює пильність відразу на декількох напрямках. Тисячі російських військовослужбовців та військової техніки на східному кордоні, окупаційні війська на частині Донеччини й Луганщини, мілітарна зона замість колишнього туристичного Криму й нова загроза з білоруського напрямку — і це, не згадуючи російських «миротворців» на Придністров’ї.
За цих обставин розглядають різні варіанти розвитку подій. Ймовірна атака Кремлем Півдня України є однією з найчастіше обговорюваних як у самій Україні, так і в західних медіа та аналітичних центрах.
Днями делегація Українського центру безпеки та співпраці разом із британським журналістом видання The Guardian Люком Гардінгом побувала в місцях можливої агресії збройних сил та формувань Російської Федерації — від Широкиного та Маріуполя (Донецької області) до адміністративного кордону з окупованим Кримом.
Причин, чому обговорюється саме цей напрямок, декілька:
- Постійне перекидання військової техніки, навчання особового складу в окупованому Криму. Так, за ці роки ударна спроможність РФ на півострові зросла у 5 разів, десантні спроможності — удвічі (близько 30 десантних кораблів і катерів), а чисельність російських військ зросла до 37 тисяч осіб. У місті Феодосія створено новий десантно-штурмовий полк.
- Перекидання бойових кораблів Балтійського й Північного флотів та Каспійської флотилії, а також вкрай агресивна поведінка росіян в акваторіях обох морів (згадаймо торішній інцидент з українським кораблем «Донбас» та істерики російських пропагандистів), перекриття морських районів під виглядом проведення навчань;
- Грубі порушення Росією Конвенції ООН з морського права, зловживання договором про співпрацю в користуванні Азовським морем;
- Проведені навчання з відпрацюванням наступу на Азово-Причорноморському напрямку, взаємодія й спільні дії Південного військового округу РФ із 1-м і 2-м армійськими корпусами так званих ДНР і ЛНР;
- Бажання Кремля вирішити проблему із водою в Криму;
- Ідея відрізати Україну від доступу до обох морів, «прорубати» наземний коридор з РФ як мінімум до Криму, як максимум — до окупованого Придністров’я із захопленням Одеси;
- Постійна агресивна риторика в бік України, яка поширюється через соцмережі та ЗМІ у Криму;
- Спроби внутрішньої дестабілізації: постійні «замінування», поширення фейків та дезінформації в містах Півдня та Сходу України з метою поляризації суспільства, спроби посилення недовіри та невдоволення українською владою. Цей перелік можна продовжувати.
Що робить Україна та українське військо, щоб запобігти сценарію окупації?
Постійне нагнітання ситуації з боку російської пропаганди, новини з переговорів США та Росії, заяви Заходу про «неминучість агресії» пригнічують не лише місцеве населення, але й сприяють психологічному тиску на бійців Збройних Сил України.
Проте це не означає, що росіянам вдалося досягнути бажаного ефекту і наша армія деморалізована, швидше — навпаки.
Маріупольський напрямок
Так, у Широкиному бійці не лише вдало відбивають постійні атаки ворога й займаються укріпленням узбережжя Азовського моря, але й готуються до ймовірної атаки десанту. Морські піхотинці, з якими вдалося поспілкуватися на передовій представникам Українського центру безпеки та співпраці і Люку Гардінгу, прямо заявили, що в разі атаки росіян з моря «Азовське море стане червоним від крові ворога». Бійці за роки війни вже досконало вивчили місцевість, підготували оборонні рубежі та мінні загородження як з боку лінії зіткнення, так і узбережжя. Українські артилеристи підготувалися до роботи як по сухопутних, так і морських цілях. До того ж мілина на українській стороні не дає змоги маневру більшим російським кораблям, тож атака з моря неминуче призведе до значних втрат російського війська ще до моменту висадки на берег.
У Маріуполі патріотичні мешканці надійно прикривають тил українським військовим.
«У 2014 році місто кілька місяців було під окупацією збройних формувань РФ, тож кожен міг пересвідчитися в усіх кошмарах путінського «русского міра». Коли 2015 року росіяни обстріляли місто з «Градів» та декілька разів штурмували українську лінію оборони, щоб знову захопити місто, ми вже готували «коктейлі Молотова» для нової зустрічі з окупантами. Нині ми з друзями постійно тренуємось в територіальній обороні і готові до опору ворогу», — зазначив боєць ТрО «Скіф».
читайте також:
Матеріал Люка Гардінга для The Guardian: «Страх і непокора на українському фронті: «Нам тут не подобаються диктатори»
On the Ukraine frontline waiting for war again: ‘This is a resort of ghosts’ — відеосюжет
Адмінмежа з Кримом
Подібна ситуація з підготовкою до ймовірної агресії на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом. Роботу щодо цього напрямку проводять військові вже восьмий рік поспіль. За цей час підготовлено кілька ліній оборонних рубежів, мінні загородження, замасковано техніку та озброєння на заздалегідь підготовлених позиціях та розміщено її в базових таборах. Підготовка Збройних Сил України до оборони більш вигідна, ніж на Сході, ще й тому, що армійці тут не обмежені дотриманням Мінських домовленостей.
«Адмінмежа з тимчасово окупованим Кримом мало чим відрізняється від українських позицій на Донбасі. Єдина відмінність — що ворог ще не почав стріляти. Ми знаємо про кожен крок росіян на півострові, адже маємо розгалужену систему інформаторів. Це як цивільні, невдоволені окупацією, так і військовослужбовці, яких насильно призвали або які підписали контракт через відсутність іншого заробітку в гетто «російський Крим». Тому ймовірний наступ не буде для нас сюрпризом, адже ми матимемо час, щоб опинитися в потрібному місці і в потрібний час. Ми готові до бою. Недарма ж на своїх бронежилетах бійці пишуть: «Батько наш — Бандера, Україна — мати. Ми за Україну підем воювати». Армія вірна своєму народу», — прокоментував ситуацію сержант бригади ЗСУ Старий.
читайте також:
Матеріал Люка Гардінга для The Guardian: «Ми готові до всього»: на українському фронті
Це точно не 2014 рік, і легкої прогулянки, як тоді, для росіян не буде. Підкріплюють впевненість і підтримка Західних союзників, і цікавість до теми з боку провідних світових ЗМІ. Для прикладу, Люк Гардінг вже вдруге побував на передових позиціях українських військових за останні два місяці. Тож, читачі британської The Guardian знатимуть, що Україна й українці борються і обороняють не лише власну землю, а всю Європу, а отже — варті підтримки міжнародної спільноти.
«На 127 тис. російських солдатів є 261-тисячна українська армія і 400 000 ветеранів з бойовим досвідом. По всій лінії фронту є ЗРК і ПТРК, включно з американськими (Javelin) та українськими («Стугна»). Також ЗСУ невдовзі мають отримати британські ПТРК (NLAW)», — сказав у своєму коментарі для The Guardian голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.
Враховуючи досвід українців у бойових діях на Сході України (зокрема, операція в Дебальцевому у 2015 році), ми (можливо, єдині) маємо чітке розуміння, як воювати проти росіян. А маючи достатню кількість ПТРК і ЗРК, українська армія в змозі завдати достатньо ураження військовій техніці росіян, щоб зробити наступ вглиб України безперспективним.
