Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Цього року Україна законодавчо закріпила курс на вступ до НАТО. Відповідно, наша армія має перебудовуватись. Одним з елементів такої перебудови стала реформа сержантського корпусу.
Днями кореспондентам «АрміяInform» пощастило побувати на Курсах лідерства вищого рівня для сержантського і старшинського складу, що відбуваються на фондах Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Наскільки наші сержанти готові до служби за стандартами Північно-Атлантичного Альянсу? Про це читайте в нашому матеріалі.
Чотири рівні підготовки
— У системі підготовки сержантського складу ЗСУ є чотири рівні. Вони відповідають вимогам основних документів НАТО стосовно побудови вишколу професійного сержантського корпусу. Наразі триває 4-й рівень підготовки — вищий. Це курс надання спроможності виконання сержантами обов’язків на посадах головних старшин полку, бригади і вище, — розповідає головний старшина ЗСУ, начальник Управління по роботі з сержантським складом Генерального штабу старший прапорщик Олександр Косинський.
Яка відмінність цього курсу від інших? Сержанти вивчають багато питань, які вже належать до серйозного стратегічного щаблю: геополітика, стратегія національної безпеки та оборони України, роль і місце органів військового управління різних рівнів, забезпечення обороноздатності держави. Зокрема, передбачено, що слухачі відвідують офіс Президента України, Кабміну, Верховної Ради, РНБОУ та спілкуються з високопосадовцями.
Картинка рішень
— Після проходження курсу в сержанта, який складе іспити, з’явиться цілісна картинка про те, як, наприклад, політична стратегія трансформується у військову. Як рішення на тому чи іншому рівні органу військового управління впливає на життєдіяльність військ, виконання бойових завдань, як позначається на кожному солдатові та сержантові на тактичному щаблі, — зазначає Олександр Косинський.
Сержанти отримують розуміння, як впливає на такі процеси кон’юнктура зовнішньої чи внутрішньої політики. У тактичному сегменті цього поняття бракує, що викликає багато запитань у сержантів і офіцерів: чому виконуємо саме це завдання, у цьому місці, яка його мета? Обізнаність головних старшин військових частин — запорука того, що ці запити роз’яснять і військові розумітимуть мету певної операції та роль кожного з них.
— Навчаюсь тут другий тиждень. Враження гарні. Курси потрібні, щоб набути спроможності співпрацювати з країнами НАТО. Хочеться, щоб такі навчання проводили частіше і ми здобували нові знання, — зауважує очільник групи сержантського складу відділу комплектування управління персоналу штабу Командування ВМС ЗСУ старший мічман Іван Мазур.
Селекція визначає найкращих
— Курс лідерства розкриває особистість військовослужбовця, надає спроможності щодо виконання обов’язків, — продовжує Олександр Косинський.
На цьому курсі навчаються 14 слухачів. Більшість перебувають на посадах головних старшин військових частин.
— Це вмотивовані військові. Кожен із них — патріот і професіонал. Тут випадкових не буває. Курсу передував відбір військовиків, тож селекція визначила найкращих, — зазначає головний старшина ЗСУ.
— Навчатися слід постійно, вдосконалювати себе. Знання, які здобуваємо, передамо в підрозділи, — каже старший прапорщик Костянтин Станіславчук, головний старшина військової частини Повітряних Сил.
Як зазначає Олександр Косинський, курс відповідає основним вимогам документів Альянсу, зокрема NCO Professional Military Education Reference Curriculum — це основний протокол, затверджений на рівні вищих штабів НАТО у 2013-му. Крім того, сержантів знайомлять із процедурою прийняття військових рішень за стандартами НАТО на рівні об’єднаних штабів — JOPP.
Кожен слухач-випускник вказує на позитивні й негативні речі, які були на курсі, оцінює роботу інструкторів. Цей фідбек аналізують і вносять корективи у навчальні програми.
— Наш сержант повинен говорити з командиром однією мовою, — розповідає начальник інформаційно-аналітичного відділу Управління по роботі з сержантським складом Генерального штабу ЗСУ старший прапорщик Роман Кузьменко.
За його словами, троє з інструкторів, що викладають на курсах лідерства, закінчили вищі навчальні заклади для сержантського складу за кордоном. Наприклад, Сергій Рябцев — випускник Академії сержант-майорів США в Техасі. А Роман Кузьменко закінчив академію вищого сержантського складу Військово-Морських сил США.
Литовське військо пройшло такий же шлях і теж пробивало власний «лід»
— Зібрали всіх наших випускників закордонних військових вишів. Два тижні «брейн-штормили»: що потрібно на базовому, середньому, підвищеному і вищому рівнях? Зрештою, затвердили ці рівні з військами. Головне Управління підготовки допомогло оформити програму. І торік програми всіх чотирьох рівнів ухвалив начальник Генерального штабу ЗСУ, — Роман Кузьменко згадує, як створювали курси лідерства для сержантів.
Згадані програми подавали на оцінку міжнародним радникам. Бо на кожен курс, аби оцінити якість його проведення, приїжджає ментор, який спостерігає за тренінгом. Переважно це представники Литви. От і нині тут перебуває литовський офіцер, відряджений за програмою .
— Зроблено дуже багато. Теми, які вивчають на курсі, дають змогу передавати військові знання молодшому сержантському складу. Те, що слухачі отримують, уможливлює контроль процесу підготовки в їхніх частинах, — каже головний старшина відділу доктрин та освіти Управління підготовки Збройних Сил Литовської Республіки Петрас Янкаускас.
За його словами, Литва пройшла той самий шлях. І все, що потрібно нині Україні — час і щоб виросло покоління із сучасними знаннями та поглядами.
— Після курсів розумію непересічну і важливу роль головних сержантів у військовій частині. І наскільки маємо тісно працювати з командиром, — робить висновок головний старшина військової частини Сухопутних військ ЗСУ старший прапорщик Роман Нежалєєв.
— Деякі посадовці в різних органах військового управління п’ять років тому говорили: ви ніколи не реалізуєте задумане, бо це неможливо, залиште цю ідею. Натепер усі наші задуми реалізовано. Ми пробили цей «лід», — констатує Роман Кузьменко.
