Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
За результатами етапів Кубка світу зі скелетону з жовтня минулого року по 17 січня нинішнього, сформувалась група з 25 спортсменів світу, що змагатимуться за медалі ХХІV Олімпійських ігор. Ліцензію на змагання в Пекіні виборов і єдиний представник цього виду спорту в Національній команді України армієць Владислав Гераскевич.
Трохи історії
Попередником скелетона вважають спуск із гір на санях — безполозових дерев’яних дошках, які були поширені серед канадських індіанців. У літературі його появу відносять до XVI століття. Відомості про спортивні змагання саночників датуються серединою XIX століття, коли британські туристи в Альпах почали спускатися на санях засніженими гірськими схилами.
У 1892 році англієць, на прізвище Чилд, представив сани, виготовлені з металу. Є припущення, що назву цим саням — скелетон — дали через те, що вони були схожі на скелет.
Вперше спуск на скелетоні був продемонстрований у 1905 році на змаганнях із бобслею в Мюрццушлазі. Роком пізніше там же пройшов перший чемпіонат Австрії зі скелетону.
У 1923 році на конгресі, проведеному в Парижі, делегати, що представляли саночників Великої Британії, Канади, США, Франції та Швейцарії, створили Міжнародну федерацію, яка протягом досить тривалого періоду керувала розвитком як бобслею, так і санного спорту.
Змагання зі скелетону вперше були представлені на ІІ зимових Олімпійських іграх, що проходили у Санкт-Моріці у 1928 році. Вдруге олімпійські нагороди у змаганнях зі скелетону спортсмени виборювали 20 років потому — у 1948 році. У заїздах брали участь тринадцять атлетів із п’яти країн. А потім, аж до 2002 року, скелетон не був представлений на Олімпійських іграх.
Рекорд швидкості в скелетоні — 146,4 км/год.
В останній день минулого року — найкращий результат у кар’єрі
Перед тим як зайнятись скелетоном, Владислав Гераскевич перепробував чимало видів спорту. Захоплювався у тренажерній залі «залізяками», займався боксом, був стронгменом, випробовував себе у дзюдо, самбо, вільній боротьбі й навіть у змішаних єдиноборствах. А одного разу батькові юнака запропонували, щоб Влад спробував себе в новому для України виді спорту.
З 2014 року скелетон став для Владислава спортом № 1, а батько Михайло Дем’янович — тренером № 1. Уже в лютому 2016 року він узяв участь у юнацьких Олімпійських іграх, що проходили в норвезькому Ліллегаммері, де посів 8-ме місце. Згодом на юніорському чемпіонаті світу став 17-м, а через рік — 10-м. У лютому 2017-го став першим українським скелетоністом на дорослих чемпіонатах світу. І вже наступного року представив Україну на зимових Олімпійських іграх у корейському Пхенчхані, фінішувавши 12-м.
Після Олімпіади, виступаючи на чемпіонатах світу, Гераскевич двічі поспіль фінішував на 14-му місці — у 2019 та 2020 роках, а на ЧС-2021 зайняв 13-й рядок підсумкового протоколу. А на двох останніх чемпіонатах Європи (2020-го та 2021-го) взагалі фінішував 11-м, на порозі десятки найсильніших спортсменів.
На Кубку світу армієць здійснив справжній прорив у сезоні 2018-2019 років, посівши 9-те місце. Сезон 2021-2022 для Владислава розпочався не дуже вдало. Проте свій потенціал армієць зумів розкрити на третьому етапі в німецькому Альтенберзі, фінішувавши з 9-м результатом. А в останній день 2021 року в латвійському місті Сігулда Гераскевич узагалі показав свій найкращий результат у кар’єрі на етапах Кубка світу. В першому заїзді він був лише 13-м. Але зумів зібратися і в другому фінішував другим, а в підсумку посів 6-те місце.
Чи до снаги армійцю бути в призерах у Пекіні?
Статистика змагань зі скелетону останнього сезону та виступи титулованих спортсменів світу засвідчують, що головними претендентами на медалі майбутньої Олімпіади передусім є брати-латвійці Мартінс і Томас Дукурси, німці Аксель Юнг та Крістофер Гротхер і представники команди ОКР — Олександр Третьяков, Микита Трегубов та Владислав Семенов. Саме ці спортсмени ділили перемоги й на етапах Кубка світу в нинішньому олімпійському сезоні 2021-2022.
Та все ж шосте місце Гераскевича на етапі в Сігулді, а тим паче друге у заїзді дають надію, що в армійця все ж є шанс. Владислав переконаний, що чудес на змаганнях не буває, а запорукою перемог може стати лише копітка робота на тренуваннях.
Два дні тому Владислав Гераскевич написав на своїй сторінці у Facebook:
«МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!
Ми вибороли ОЛІМПІЙСЬКУ ЛІЦЕНЗІЮ та їдемо на зимові Олімпійські ігри в Китай. Неймовірна та історична подія не тільки для нашої команди, а й для усього українського спорту.
Просто уявіть, ще у 2014 році в нашій країні (а це усього 7 років тому) не існувало виду спорту „СКЕЛЕТОН“… А тепер Україна вдруге буде представлена на Олімпійських іграх у льодовій версії ФОРМУЛИ-1.
Не маючи жодних умов для тренувань на Батьківщині, маючи величезну кількість перепон і труднощів, ми сміливо рухаємось вперед та разом з Вами пишемо історію…
Дякую за підтримку!».
Втім, навіть без олімпійської медалі Владислав Гераскевич разом з батьком-тренером увійдуть в історію українського спорту. Саме вони започаткували в нашій країні скелетон — вид спорту мужніх та сміливих.
На Олімпійські ігри до Пекіну поїде ще одна підопічна Михайла Гераскевича і теж представниця Збройних Сил. Але про це в наступних публікаціях.
