Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Земля України зберігає в собі безліч таємниць. Зокрема тих, що стосуються військової історії нашої держави. Не бракує в країні й дослідників-аматорів, які повертають із небуття цікаві, а подекуди й трагічні факти війн, що не раз прокочувались нашими землями.
Однією з таких груп є спільнота дослідників «Пошук літаків ДСВ в Україні», що займаються пошуком військових літальних апаратів, які були збиті чи зазнали авіатрощі. Про них ми вже розповідали в одній із публікацій.
Як повідомив член цієї спільноти Андрій Кір’янов, перший виїзд групи пошуковців на польові дослідження у 2022 році в межах Львівської області був успішним.
— Наша група знайшла місце падіння радянського літака І16 (так званий Ішак) та останки пілота. Про локацію раніше нам повідомив один пошуковець. І нарешті змогли дістатися до цього місця, — зазначив він.
Орієнтовне місце падіння було вказано посеред лісу в Золочівському районі області. Первинні джерела про факт падіння радянського винищувача — розповіді місцевих мешканців. Але від них дослідникам стало відомо лише те, що літак був радянський.
— Попри досить нестабільну погоду, ми все одно вирішили дістатися туди. Машиною не під’їхати ніяк, тому пішки за пів дня знайшли місце, —розповідає дослідник. — Уламки та рештки деталей, як у більшості випадків, ідуть смугою. Ширина — близько 10 метрів, довжина — приблизно 20. Молодий ліс росте вже зверху, тому деякі сигнали не змогли навіть викопати. Глибинних сигналів немає. Воронки немає. Отже, літак впав не під кутом, тому немає урвища і досить малий шлейф уламків.
Зі слів представника пошукової групи, під час роботи використовували металодетектори. Шукали методом проходження місця падіння по колу, аби визначити інтенсивність сигналів і знайти безпосередньо місце падіння. Назбирали досить багато уламків обшивки і двигуна. І потім натрапили на місце, де сигнал детектора показав скупчення сигналів, які дають предмети з чорного металу.
Так виявили місце, де лежало тіло пілота, який, не спромігшись скористатися парашутом, загинув у бою. Зі слів Андрія Кір’янова, із землі почали діставати пряжки від парашута і згодом натрапили на кістки. Дослідники відразу припинили копати, помітили місце, де є останки, і передали інформацію пошуковцям, які спеціалізуються на ексгумації та гідному похованні воїнів, що загинули під час Другої світової війни.
Дослідник зазначив, що серед уламків не було виявлено боєкомплекту. Можливо, пілот встиг вистріляти весь БК в інтенсивному повітряному бою. Дослідникам вдалося зібрати лише частини обшивки, частини від авіадвигуна М25, частини від панелі приладів та багато рваного дюралю. Із найбільших уламків — кришка з написом «Завод № 19». Вже після обробки знахідок з’ясувалося, що групі вдалося знайти уламки, на яких видно номер літака. І таких уламків є як мінімум два. Один — із частини панелі приладів. Як каже Андрій Кір’янов, знайти за один вихід у поле частинку з номером — важко, а так, щоби їх було два — фактично одиничний випадок!
У результаті початкових робіт з ідентифікацією зібраних уламків вдалося встановити, що літак однозначно був винищувачем — модель І16, тип 5, номер 521А324. Рік випуску — 1937. Швидше за все літак було збито 22 або 23 червня 1941 року. Він міг належати до 164-го винищувального авіаційного полку з базуванням на аеродромах у районі Адами — Куровичі. Дослідники також сподіваються, що за номером літака вдасться ідентифікувати пілота, що загинув, та дізнатися подробиці тієї події. Робота з архівними даними лише почалася і легкою, зі слів дослідників, не буде, адже за подіями 1941 року радянські літаки дуже важко ідентифікувати та встановити обставини їхньої загибелі. Оскільки бойові документи РСЧА того періоду збереглися уривками. Також дослідники сподіваються і на роботу колег, що будуть займатися ексгумацією останків пілота. Можливо, в землі ще зберігаються артефакти, які зможуть пролити світло на цю подію.
Андрій Кір’янов також повідомив, що знайдені деталі літака будуть передані в музей авіації імені Антонова в Києві для подальшого вивчення та поповнення експозиції.
Фото Андрія Кір’янова
