Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
10 листопада 1764 року, 255 років тому, російська імператриця Катерина ІІ примусила останнього Гетьмана України Кирила Розумовського зректися булави.
Вся повнота влади в Україні була передана президенту Малоросійської колегії Петру Рум’янцеву. В той час було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цього курсу зрозуміла лише в одній тезі імператриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу…» У секретній інструкції Катерина ІІ наказувала: знищити всі залишки української автономії; закріпачити селян; здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, всіляко збільшувати податки. І цей наказ послідовно й наполегливо втілювалися в життя наступними російськими правителями старої і нової доби понад два століття.
У 1767 році під час виборів до єкатерининської законодавчої комісії українське старшинство і козацтво висловили Катерині ІІ своє незадоволення її політикою, але марно – після ліквідації української держави – Гетьманщини, російській цариці жодні заяви були не страшні. Аби українці краще відчували її «матєрнєє попєчєніє», у 1775 році вона знищила Запорізьку Січ – останній оплот української державності, в 1782 році розчленувала Гетьманщину на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, під час урочистого відкриття яких народ був зобов’язаний кричати: “Віват, Вєлікая Єкатєріна!” Згодом, у 1783 році цариця закріпачила українців, а ще заборонила козацьке військо, запровадила російську мову викладання в Києво-Могилянській академії…
Люто невзлюбили імператрицю українці. Її образ набув поширення в усній народній творчості:
“Катерино, суча дочко!
Що ж ти наробила?
Край веселий запорозький
Та й занапастила!”
