Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Навіть американці, у яких буквально побутує культ зброї, визнають світовими лідерами стрілецької справи фахівців ізраїльської академії антитерористичної підготовки Caliber 3 International.
Цей потужний заклад має найкращий інтелектуальний потенціал, завдяки якому її викладачі готують своїх курсантів за максимально ефективними в сучасному бою програмами.
Родзинка вишколу в цій академії — це гармонійне поєднання усіх технік стрільби: від швидкісної, спортивної та практичної — до застосування стрілецької та іншої зброї в антитерористичних, поліцейських і військових операціях.
Показово, що на початковому етапі підготовки слухачі ICIPS, попри їхній попередній досвід, в обов’язковому порядку розпочинають вишкіл з автентичних базових технік стрільби. Без якісного оволодіння нюансами хоч однієї з них — сертифікат не отримаєш. Особливо у поводженні із такою «примхливою» зброєю як пістолет.
Темою цікавився кореспондент АрміяInform.
Важливі «таємнички» правильної стійки
Загалом існує з десяток популярних у світі стійок: базова (навчальна), фронтальна (Isosceles stance), тактично-бойова (Fighting stance), стрілецька стійка Вівера (Weaver stance) тощо. Однією з найефективніших є фронтальна, яка легко переводиться у бойову. Вона була напрацьована давно, але особливого поширення набула наприкінці XX ст. на тлі популярності IPSC — школи так званої практичної стрільби. Спортсмени цього напрямку змагаються не у статичній, а в ситуаційній мішенній обстановці, рухаючись під час стрільби згідно з завданнями конкретної вправи.
Зупинимося на фронтальній стійці Isosceles stance та її бойовій тактичній посестрі — Fighting stance. Правильна фронтальна стійка з нахилом тіла вперед — це основа для послідовних, точних пострілів. Її особливість — положення ніг на одній лінії на ширині плечей. У бойовому варіанті «слабка» нога (для правши ліва, навпаки для шульги) — на пів кроку попереду, що значно підвищує рівновагу під час ведення вогню. Коліна стрільця в обох випадках дещо зігнуті. Він повинен нахилитися вперед так, щоб відчувати вагу тіла пальцями ніг. Проте нахил повинна забезпечувати нижня частина тіла та коліна. Тіло вище поясу повинно тримати вертикальну лінію. Голова тримається прямо або трохи подається уперед в сторону стрільби. За програмою ICIPS ці стійки в поєднанні з подвійним хватом зброї визнані найбільш зручними і «швидкими», що дає змогу робити точні прицільні постріли у статичній позиції, вільно вражаючи навіть рухомі мішені.
Ця так звана агресивність бойової стійки в разі швидкісної стрільби полегшує контроль над пістолетом. Бо якщо стояти просто прямо, то після кожного пострілу руки й тіло будуть трохи відхилятися назад, й для наступного пострілу буде необхідно повертати тулуб у початкове положення. Водночас не слід нахилятися вперед сильно, бо це «сковує» стрільця і збільшує час перенацілення зброї з однієї мішені на іншу.
Базис правильного хвату пістолета
Під час подвійного хвату пістолета «сильна» рука щільно утримує рукоятку, вказівний палець злегка торкається спускового гачка першою фалангою (тут і надалі термін «сильна» рука стосується руки, яка є пріоритетною для стрільця: правша — шульга). Лікті майже не згинаються вниз, кисть «сильної» руки охоплює рукоятку. Третя фаланга вказівного пальця «слабкої» руки повинна щільно впиратися у нижню частину спускової скоби, а її пальці щільно накладаються поверх пальців «сильної» руки. Близько 60% зусиль щодо утримання пістолета припадає на «слабку» руку і 40% на «сильну».
Великий палець «слабкої» руки ледь розслаблений та спрямований у бік мішеней. Великий палець «сильної» руки розташований паралельно до затвора пістолета. Потрібно стежити, щоб між основою великого пальця «сильної» руки і кистю «слабкої» руки не було щілини. Такий хват у поєднанні з агресивною стійкою ще називають Isosceles, що можна перекласти як «рівнобедрена». Бо якщо дивитися на стрільця зверху, то корпус і руки з пістолетом нагадують трикутник. Не слід накладати вказівний або великий пальці «слабкої» руки на передню частину спускової скоби. Це послаблює хват і деколи буває причиною відхилення влучень вліво-вправо.
Отже: долоні щільно охоплюють пістолет, плечі не піднімаються, руки трохи зігнуті й розведені в ліктях, причому «сильна» рука зігнута трохи більше, ніж «слабка». Це буде можливим, якщо стійка правильна і плечі перпендикулярні до лінії вогню, навіть якщо ви прийняли бойову стійку з поворотом корпусу в сторону. Руки не «притягають до себе» і не «відштовхують» пістолет, тобто — жодним чином не протидіють одна одній. Вони просто утримують зброю. На момент пострілу під дією віддачі таке положення рук є своєрідним амортизатором, швидко повертаючи пістолет у початкове положення. Це дає змогу швидко зробити повторний постріл.
Способи прицілювання та спуску гачка — як запорука влучності
Щоби зробити ювелірно точний постріл, треба послідовно виконати дві вирішальні речі.
- Наводячи зброю на ціль, треба «вибрати» вільний хід спускового гачка, одночасно поєднуючи та виводячи мушку і цілик з умовною віссю на точку прицілювання.
- Виконавши попередню дію та утримуючи мушку рівно в цілику, плавно дотиснути спусковий гачок.
Нехтування цими правилами зведуть нанівець усі ваші потуги стати снайпером, навіть якщо усіх інших вимог ви дотрималися бездоганно.
Окрім того, наукова школа Caliber 3 International визначає прицілювання «двома очима» найбільш продуктивним. Оскільки встановлено, що з примруженим одним оком гострота зору другого ока спадає приблизно на 15–20%. На додаток, у бойових умовах це звужує поле зору на 50%, що збільшує ризики для вашого життя.
Характерні помилки стрільців та їхнє усунення
Початківці-стрільці під час прийняття стійки та захвату пістолета подвійним хватом часто роблять низку характерних помилок.
- Стрілець занадто напружує руки і плечі, що «сковує» його під час швидкої серії пострілів.
- Стрілець занадто опускає вниз напівзігнуті лікті, коли наводить пістолет на ціль, що збільшує похибки під час пострілу. Слід розвести лікті у сторони і уявити, що між ними начебто є об’ємний «пакет». Таке положення рук при правильному хваті стабілізує прицілювання під час кількох пострілів поспіль.
- Стрілець нахиляє голову до «сильної» руки (як під час стрільби з рушниці). Нахилена голова зміщує поле зору і зумовлює зайву напругу в м’язах шиї.
- Рух головою під час прицілювання. Іноді стрільці під час наведення пістолета на ціль розпочинають рухати головою в пошуках мушки. Цього не можна робити в жодному разі. Працюють тільки руки. Бо будь-який рух головою збільшує похибки прицілювання.
- «Задирання» ствола уверх під час наведення пістолета на мішень — цей рух нагадує закид вудки. За такої траєкторії руху пістолет на якийсь час закриває мішень, шо збільшує час прицілювання через рефлекторну зміну стрільцем стійки й хвату зброї. Під час наведення пістолета ствол повинен бути паралельним до поверхні землі.
- Опускання ствола пістолета униз під час наведення на мішень. Деякі стрільці під час наведення зброї спочатку опускають пістолет, випрямляючи при цьому руки в ліктях, а потім підводять його знизу до мішені. Помилка аналогічна за наслідками попередній. Це стосується і випадку, коли наводите пістолет на мішень «від грудей».
