Правоохоронці встановили особу громадянина та притягли його до відповідальності, а суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією особистого «Iphone 8»,…
«Чикаго» та «Гарлем» — так на військовому сленгу називають свої селища мешканці Черкаського і Гвардійського, що на Дніпропетровщині. У цих двох, донедавна закритих, військових містечках Новомосковського району фактично три роки без води живуть родини військових і ветеранів
25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади, 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» й низки інших чималих і поважних військових організмів, що зрідка прибувають на заслужений відпочинок у пункти постійної дислокації після виконання бойових завдань.
Люди миються із черпака та чайника або й у річці… Хіба це стандарт ХХІ століття?
Уже вдома вони іноді тижнями існують без централізованого водопостачання або з подачею води погодинно. Причина: єдиний комунальний водогін більше нагадує об’єкти інфраструктури посіченого російськими «Градами» підприємства «Вода Донбасу», аніж звичайний водогін на мирній Дніпропетровщині.
Котрий рік мешканці селищ змушені стояти у чергах за привозною водою й митися у компанії черпака та чайника… Або ж у річці Самара, яка вельми доречно протікає мальовничими берегами заплавного лісу поруч.
Вдале і виважене, з точки зору фортифікації, рішення колись вигадали козаки, які розмістили свої курені на високому лівому березі Самари. І ця ідея неабияк нині виручає мешканців Черкаського гарнізону: адже природні джерела з якісною питною водою завжди до їхніх послуг.
Тут, у добу ультратехнологічного ХХІ сторіччя, одразу після несення варти чи чергування, стоячи у черзі по воду, військовослужбовці завжди можуть дізнатися про останні новини, чутки та інсайди з життя гарнізону.
Найсвіжіші з яких, на жаль, невтішні: краще з водою найближчим часом не буде.
Джерело проблеми, у прямому сенсі слова, витікає у землю — водогін ущент згнив
Як розповідає директор Перещепинського водоканалу Новомосковського району Вадим Малицький, його підприємство, яке обслуговує водогін та постачає воду в гарнізон і навколишні села, вже кілька років, як банкрут. Рахунки арештовані, власними силами підприємства здійснювати ремонт вкрай складно, а модернізувати — неможливо, знову ж таки: через арешт рахунків. Ремонтники не встигають ліквідовувати пориви, яких трапляється до п’яти на добу.
Кошторис прокладки нового водогону обраховано кілька років тому і тоді він становив понад 146 млн гривень. Проте рішення про їхнє надання досі немає. Наразі ця сума перевершила 250 млн гривень!
«Частково труба замінена на пластикову, однак 26 кілометрів перебуває у вкрай аварійному стані, навіть звичайні зварювальні роботи неможливо провести — труба зношена стовідсотково. Наразі на об’єкті працюють лише п’ятеро людей… Це смертники, я їх так називаю! І це так, бо ліквідація тих поривів є невпинною. Хлопці вимушені у трусах пірнати у це болото й забивати дірки у трубі…» — каже Вадим Малицький.
Проте нинішня ситуація, коли на початку опалювального сезону багатотисячний гарнізон лишився не тільки без води, а й подекуди і опалення (бо немає чим наповнювати систему), викликана іншою причиною — канал Дніпро-Донбас через борги за спожиту електроенергію знизив рівень води, що спричинило зупинку насосних станцій водогону, який і без цього «на ладан дихає».
Ситуацію владнають за кілька діб — обіцяють обласні та районні посадовці
Як зазначає голова Черкаської селищної ради офіцер запасу Павло Ніколюкін, 6 листопада відбулася координаційна нарада під керівництвом заступника голови Дніпропетровської ОДА — начальника департаменту житлово-комунального господарства, під час якої вирішено надати з обласного бюджету кошти на будівництво нового водогону від міського водоканалу Новомосковська. Його протяжність становитиме 15 км, він має задовольнити потреби майже 20 тисяч чоловік. Проєктні й підрядні організації мають завершити роботи до 1 липня 2020-го. Вартість проєкту — близько 50 мільйонів гривень.
Для оперативного вирішення нинішніх проблем планують залучити ремонтні бригади сусідніх водоканалів і приватну організацію — за кілька днів вода в гарнізоні буде. Проте селищний голова наполягає на відновленні резервних джерел водопостачання — свердловин, які лишилися з радянських часів, коли тут дислокувалася 93-тя дивізія.
«На балансі у КЕВ є 14 свердловин — як резервний варіант це 2100 кубометрів води на добу. Запустіть станцію доочищення і все! Що таке для Міністерства оборони 5-7 мільйонів гривень? Потрібна лише вказівка згори, і за три дні все зроблять. Якщо по-військовому, то має бути основна і запасна позиція — це ж логічно», — зазначає селищний голова.
Начальник КЕВ м. Дніпро полковник Віталій Прокудін зазначає, що 14 свердловин не перебувають на його балансі й наразі не можуть бути підключені до мережі водопостачання як технічно, так і організаційно. Слід провести відновлювальні роботи та отримати відповідні дозволи на постачання питної води.
«Вони вже не використовуються майже 10 років і не відповідають вимогам. Ми вже обрахували — загальна вартість введення їх в експлуатацію і подачі питної води у мережу становить 10,6 млн гривень. Але все це має пройти через капітальне будівництво Міноборони, після чого відповідні кошти мають закласти в бюджет», — зазначає Віталій Прокудін.
Без води — ніяк!
Запечених у боях українських воїнів відсутністю води та опалення не залякати й не зломити, тим паче, коли поряд є побратими і старше начальство — дружини й діти! А це вже серйозно… Тож проблеми доводиться ладнати власними силами і слабкодухим вже тут не місце!
«Біля кожного будинку за власні кошти вириті і встановлені колонки, там — технічна вода. На річці Самара є джерела питної води і там її беруть місцеві жителі. Щодо особового складу — то до його потреб організований централізований підвіз води, а опалення поки що немає…» — каже заступник командира 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади.
Його колега з 93-ї бригади, заступник командира з тилу, зазначає: силами штатних підрозділів, в яких є засоби підвозу технічної та питної води, організовано її підвезення до казарм, їдальні й решти інфраструктурних об’єктів як військової частини, так і життєзабезпечення — шпиталь, дитсадки, школи. Так і для задоволення побутових потреб місцевого населення згідно з графіком. Загалом — близько 60 тонн води на добу.
Проте вистачає її не всім
На березі Самари біля джерела набирає питну воду мешканець Черкаського Володимир. Розповідає, що щодня разом із дружиною беруть тут 120 літрів вологи й несуть додому самотужки.
«Іноді й годину можна простояти у черзі, буває і за 15 хвилин впораєшся. Як пощастить. Третій рік проблеми з водою — зараз її зовсім нема», — скаржиться Володимир.
Обурюються відсутністю води і військовослужбовці — ані помитися, ані випрати речі чи скористатися туалетом у казармі немає змоги. Десантники 25-ї бригади нині здають заліки з фізпідготовки — сходити у душ після пробіжки їм не вдасться. Тож ініціативні групи планують йти на річку після здачі нормативів. У листопаді…
Через резонансну ситуацію скликано надзвичайну комісію з ТЕБ та НС під головуванням голови Дніпропетровської ОДА.
Про її результати розповідає директор департаменту житлово-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації Андрій Коломоєць.
«Район укладає договір із приватною спеціалізованою організацією, яка має відповідні сили та засоби, і вони постійно обслуговуватимуть цей водовід. У разі прориву виїжджатиме не одна, а три бригади. Так ми впевнені, що втримаємо тиск. Але це тимчасове рішення, з яким треба пережити зиму. Глобальний вихід — нова нитка водогону з Новомосковськводоканалу», — зазначає Андрій Коломоєць.
За його словами, рішення про прокладання нової труби вирішить і питання водопостачання навколишніх сіл — Вільного й Орлівщини.
«Проблема з водогоном гостро стоїть вже не перший рік. І весь цей час нею чомусь ніхто не опікувався. Ми знайшли оптимальне рішення, яке дозволило б забезпечити стабільним водопостачанням людей вже за кілька місяців. Запропонували обласним коштом закласти нові свердловини. Для цього потрібен був дозвіл Міноборони, адже земля, де мало розгорнутися будівництво, належить саме йому. Проте, замість завітних підписів, отримали відмову. Тому вимушено шукали інші варіанти», — зазначив голова облдержадміністрації Олександр Бондаренко журналістам.
Роботи з будівництва нового водогону обіцяють розпочати навесні 2020 року.
Почувши обнадійливі новини, мешканці Черкаського і Гвардійського згадують старий анекдот та жартують: та скільки там тієї зими!
