Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Фото Дмитра Юрченка
Вікіпедія стверджує, що піхота — рід військ, який бере участь переважно в пішому бою, і є найдавнішим та масовим. АрміяInform продовжує знайомити читачів із військовими професіями. Цього разу співрозмовником став головний старшина 57-ї окремої мотопіхотної бригади прапорщик Юрій Тихоненко. Який і розповів, що ж потрібно, аби стати справжнім піхотинцем.
Люди поля
– Основний критерій – любити Батьківщину. Всьому іншому – навчимо. Піхота – це люди, які живуть у полях, копають, працюють, захищають. Піхота – основна складова Збройних Сил. Під час війни ми робимо усе те, що й інші, не відрізняючись особливо від десантників, морпіхів. Тільки – компонентами, складовими і технікою. Ніяких супердосягнень не маємо, але і задніх не пасемо, – розповідає прапорщик.
За його словами, щоб стати піхотинцем слід зробити два головні кроки. Перший – прийти до військкомату. Другий – пройти співбесіду з керівництвом бригади.
– Наприклад, зі мною як з головним старшиною. Я повинен бути впевнений, що людина спроможна служити. Перше, на що звертаємо увагу – психологічний стан, мотивацію – чому вона йде до армії? Чи її змушують побутові, сімейні обставини? Чи вона справді патріот Батьківщини? І яке бачення свого майбутнього у кандидата. Бо є випадки, коли приходять сержанти, які у 1982 році отримали звання. І доречно запитати: де вони були, коли у нас ні зарплати високої не було, ні нормальних побутових умов? Зараз підвищили грошове забезпечення – і пішли люди в армію… Для нас основне – особиста мотивація.
Юрій каже, що після підписання контракту новачка відправляють до 169-го навчального центру «Десна», де він проходить «курс молодого бійця». З цивільного – перетворюється на солдата.
– Далі потрібно опанувати певну військову професію, яка йому ближче до душі. А під час спілкування до підписання контракту ми вже з’ясовуємо, який справді функціонал йому краще підходить… Зараз у «Десні» навчається багато моїх підлеглих. Одна з них – дівчинка з танкового батальйону. Хочемо сформувати танковий екіпаж з дівчат, а потім вже – і танковий взвод.
Є бажання – армія всього навчить
Головний старшина стверджує, що перший критерій відбору – вік. Другий – стан здоров’я. Тому, що піхотинці дуже часто перебувають у важких умовах, особливо у районі проведення ООС.
– Третій критерій – щоб людина мала середню освіту й уявлення, куди потрапила. Ми не вимагаємо, аби боєць мав розуму аж понад голову. Перше, що потрібно – бажання. Якщо воно є і солдат бачить власне майбутнє у війську, дотримується дисципліни – армія всього навчить. Якщо ж ні – нам такий боєць не потрібен.
Як розповідає Юрій Тихоненко, окрім усього, важлива і фізична підготовка майбутнього воїна.
– Є загальновійськові нормативи. Але я, наприклад, звертаю увагу на прес (підйом тулуба в положенні лежачи. – Ред.). Якщо людині 40 років і більше – йому потрібно 60 разів виконати вправу, якщо молодий хлопчина – майже до 100 разів… Але є і посади, які не потребують сильного фізичного навантаження. Тому я ще дивлюся на те, які навчальні заклади хто закінчив. Є у нас і солдати з вищою освітою. Вони йдуть на штабні посади – якщо із комп’ютером на «ти». Тобто, не бачу цю людину з автоматом. Нам і такі потрібні. Не кожен, хто йде у бій, має вищу освіту. І не кожен із дипломом вишу, бігає з автоматом. Має бути чітке розмежування штабної і бойової служб. Для бойової – більші вимоги. Наприклад, проходження «смуги лідера». Де, окрім фізпідготовки, потрібна кмітливість і командна робота: як людина уживається в колективі, чи правильно розуміє поставлену задачу.
