Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Науковці Військового інституту імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) та Центру комунікаційно-контентної безпеки Валерій Король та Григорій Любовець презентували у Національній спілці журналістів України книгу «Контент негативу». Подія викликала чималий резонанс та жваву дискусію. Зрештою, більш актуальної теми годі знайти. Повна назва книги: «Контент негативу. Як захистити себе та країну в умовах тотального інформаційного протистояння».
У 2018–2019 роках дослідники ВІКНУ на замовлення Міноборони України проводили дослідження публічно-контентних негативів у сучасних динаміках різноформатних гібридних агресій. Власне, вони й лягли в основу новодруку.
— У книзі ми виклали своє бачення роботи з інформаційним простором, термінологією і так далі. На рівні алгоритмів визначені шляхи нейтралізації негативних впливів, — зазначив Валерій Король. — Це наші напрацювання протягом останніх 15 років, які ми постійно застосовуємо й удосконалюємо. З початком російської агресії проти України ми постійно відстежуємо інформаційний негатив і за можливості реалізовуємо у своїх проєктах. Зокрема, народилась і ця монографія, в якій пропонуємо практичні кейси тим структурам, що займаються інформаційною протидією ворогу.
— У книзі «Контент негативу» викладені готові до застосування технологічні рішення, які знадобляться кожному з нас та Збройним Силам України загалом, — уточнив Григорій Любовець. — Чому акцент саме на негативі? Тому що це одна з парадигм російської агресії проти України та світу. Публічний негатив у сучасному стані розвитку інформаційного простору якісно змінився. Нині це вже наддинаміка криптокультурних процесів та алгоритмів на рівні штучного інтелекту. Кожен українець, і особливо люди у погонах, мають знати та розуміти ці парадигми.
Як було зазначено під час презентації, нова книга — це передусім своєрідний анонс, пропозиція. Її автори зробили рішучу спробу змінити ставлення до інформаційної сфери, бо вона набагато важливіша, ніж завжди вважалося, та запропонували конкретні кроки щодо якісної зміни тим державним установам, в обов’язках яких формувати та реалізовувати інформаційну політику у державі та за її межами.
