Він має назву «Настоящее и будущее Русского мира» і зв’язує разом кілька кремлівських ідеологічних наративів. Перед впровадженням його положень московські чиновники доручили…
У Залі пам’яті біля Міністерства оборони щоденно відбувається церемонія вшанування оборонців України, що загинули під час боїв російсько-української війни та в миротворчих місіях у складі підрозділів ООН. Наприкінці жовтня на меморіальному майданчику увагу присутніх привернула велика група дітей, які буквально завмерли під час хвилини мовчання й урочисто покладали квіти до стели із Дзвоном пам’яті.
Вшанування звитяжців у містечку – святе
Кореспондент АрміяInform поцікавився, звідки до Зали пам’яті приїхали діти. Виявилося – із Стебницької школи № 11, що на Львівщині. Їхній навчальний заклад уже понад два роки носить ім’я полеглого розвідника 80-ї бригади Тараса Зозулі.
Довідка. Солдат Зозуля Тарас Васильович (1993—2014), 21-річний військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 31 серпня 2014-го в бою в районі Луганського аеропорту. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» та знаком «За оборону Луганського аеропорту».
Виявилося: ініціатором поїздки до Києва стебницьких дітей є директорка школи Зеновія Левицька. Як згодом з’ясувалося, Зеновія Мирославівна була і автором ідеї присвоєння школі ім’я героїчного земляка та створення його музею.
Пані Зеновія пояснила, що батьки не змогли приїхати до Зали пам’яті в день загибелі сина, адже в Стебнику 9 березня та 31 серпня відбуваються свої урочистості в пам’ять Тараса Зозулі. «Це в нас щороку, святе…» – говорить Зеновія Мирославівна про вшанування Тараса в день його народження та смерті.
До вшанування пам’яті видатних земляків, за словами Зеновії Левицької, взагалі на Дрогобиччині ставляться дуже серйозно. У «Краї Франка» є добра традиція, коли перед Покровою, Днем захисника України, капелани, представники військкомату, громади «об’їжджають могили» – навідують поховання героїчно загиблих жителів району.
– Йде панахида, правлять священники, – розповідає директорка Левицька. – Діти, вчителі, місцева влада… Ми по цій землі ходимо завдяки нашим захисникам. Це справді щирий захід, у якому багато людей бере участь від чистого серця.
Керівниця Стебницької школи згадала, що, крім військових, вшановують пам’ять інших героїв. Є в містечку і вулиця, названа на честь учасника Євромайдану, Героя України Богдана Вайди, який загинув у Києві 20 лютого 2014-го під час сутичок на Інститутській.
Довідка. Богдан Іванович Вайда (1965-2014) – активний учасник протистояння на Євромайдані. Уродженець міста Стебник Дрогобицького району Львівщини. Помер від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Герой України.
Вибір, що вирішив усе
Разом із школярами 6-9 класів на канікулах із Стебника до Києва приїхали батьки Тараса – Василь Степанович і Світлана Ігорівна.
Батько теж говорить, що не змогли приїхати 31 серпня, бо щороку в школі проходять пам’ятні заходи, а в церкві – панахида.
– Тарас із задоволенням пішов на контракт, – розповідає батько героя. – Ставлення до армії в нього змінилося, коли призвали на строкову в 2012 році. А от служба у військовій розвідці, 54-й батальйон 30-ї бригади, назавжди змінила мету його життя – вирішив стати військовим.
Довідка. 54-й окремий розвідбат – підрозділ 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, що дислокується в Новоград-Волинському. У 2014 році бригада вела важкі бойові дії в секторі «Д».
– Спортсменом був, капітаном команди Стебника з футболу, – згадує сина Василь Зозуля. – У ті роки хотів служити в «Беркуті»… Коли прийшов до військкомату, йому спочатку запропонували «десант» у Львові. Не захотів – близько до дому, каже. Тоді запропонували на вибір – або президентський полк, або підрозділи спецпризначення. Обрав «спецназ»…
Тарас Зозуля закінчив Дрогобицький нафтовий технікум, а після строкової – Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Проте, спробувавши армійське життя, вже не міг його забути.
– Це мабуть коріння якесь, династія, – говорить батько. – У моєї бабці брат був в УПА, боровся до останнього. Брат двоюрідний пішов в Афганістан, вирвавши сторінку з хворобою з медкнижки… Тарас теж прагнув воювати за Україну, бути на передовій. Одного дня просто по телефону сказав, що вже проходить співбесіду у 80-й бригаді.
Народивсь в один день із Кобзарем
Василь Зозуля розповідає, що спочатку хотів відмовити сина від контракту: мовляв, яка армія?! Пам’ятаєш, як тобі купляв речі, формовий одяг?
– Але Тарас був упевнений. Казав: ти побачиш, яка буде армія! Він дивився далеко вперед… – згадує Василь Степанович.
Мати, Світлана Ігорівна, розповіла, що своє ім’я Тарас отримав через те, що народився в один день із Кобзарем. І саме 9 березня 2017 року в Стебницькій загальноосвітній школі в день народження випускника Тараса Зозулі урочисто відкрили кімнату-музей його пам’яті. Ще раніше, в січні 2015-го, у Стебницькій ЗОШ № 11 відкрито пам’ятну дошку, а від 3 листопада 2016 року школі присвоїли його ім’я.
– У нас невеличке місто, десь до 18 тисяч населення, – розповідає пані директорка. – Але музей постаралися влаштувати хороший. Це окрема кімната в школі, багато стендів.
Батьки передали до музею багато особистих речей, навіть скривавлений військовий білет Тараса. До речі, тіло солдата Зозулі опізнано лише за експертизою ДНК серед похованих під Дніпром невідомих до того героїв АТО. 7 вересня 2014 року його перепоховали в рідному Стебнику.
– У музеї ми зробили стенди: від дитинства, від народження до загибелі і похорон Тараса, – говорить Зеновія Левицька. – Маємо особисті речі, але до нас приїжджають зі Сходу й везуть символічні предмети. Тож тепер у музеї є гільзи, прапори із підписами воїнів, фрагменти мін, снарядів. Звісно, багато цікавих світлин про життя нашого героя…
АрміяInform запитала в батьків про враження від Зали пам’яті.
– Щодень бачу церемонію в інтернеті, – зізнається пані Світлана. – Але самі тут – уперше.
– Це добре, коли пам’ятають, – додає батько Тараса Василь Степанович. – Не буде пам’яті – не буде історії. Нехай люди дивляться, хай знають, що є в нас такі молоді, але такі сміливі героїчні люди…
Спілкувався Олександр Козубенко
Фото: Олександр Козубенко (АрміяInform),
Ярослав Грицик («Стебницькі вісті»)
