Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Виготовляти масксітки для українських військових харків’яни розпочали ще в 2015-му. Саме тоді учасники однієї з волонтерських ініціатив, серед яких Ганна Кохановська та Роман Журило, зрозуміли, що не в змозі самостійно перекрити всі замовлення з передової. Так виник перший принцип роботи новоствореної громадської організації – залучення до плетіння.
– Тоді нам надходило дуже багато заявок, – розповідає АрміяInform сокоординатор групи Ганна Кохановська. – Вирішили широко залучати помічників. Сконструювали металеві стійки-трансформери, які можна складати і розкладати. Цим вони, до речі, відрізняються від дерев’яних стаціонарних рамок, на яких плетуть сітки більшість організацій в Україні. Наші ж можна переносити.
Першу стійку учасники групи винесли на одну із площ міста, де вона стоїть і нині. Будь-хто з перехожих у будь-яку пору може стати і вплести стрічку.
– Хтось просто зупиняється на пару годин, а хтось, зупинившись, із нами вже роками. Є й такі, що заплітають стрічечку, роблять селфі та йдуть далі. Звісно, багато людей проходять повз, навіть не повертаючи голови, бувало, що й образи летять у наш бік. Згодом до нас приєдналися й військовослужбовці підрозділу, який дислокується в Чугуєві, та представники Національної гвардії. Ми їм привезли каркаси і навчили плести. Так з’явилися наші перші осередки.
Мобільність стійок дала поштовх до виникнення іншого принципу роботи групи «Ставай поруч». Це широке залучення дітей і молоді. Так стійки з’явилися в навчальних закладах спеціальної і середньої освіти Харкова та районів області. Ганна Кохановська зауважує, що найбільша залученість і велика віддача там, де працюють вмотивовані педагоги. Наприклад, в одній із шкіл, діти якої чи не найактивніше плетуть сітки, вчителька переїхала до Харкова на початку бойових дій із Краматорська. Вона на власні очі бачила, як до її рідного міста заходили люди із триколором. Тож своїм прикладом вона мотивує дітей активно допомагати бійцям.
Маскувальні сітки від «Ставай поруч» популярні серед їхніх замовників – військових підрозділів. Адже сітку волонтери виготовляють відповідно до рельєфу конкретного району, де перебуває підрозділ.
– Ще від початку зрозуміли, що за забарвленням сітка має відповідати поверхні та рельєфу безпосередньо на місці, а не лише порі року. До того ж, продумали і спосіб плетіння. Спочатку беремо темну стрічку, поруч вплітаємо світлу, наче відтворюємо структуру гілочки. Таким чином створюється 3D ефект. Потім певні стрічки розрізуються, тож коли віє вітер, сітка поводиться природно, створює ефект об’ємності. Тому об’єкт, прихований нашою сіткою, дуже важко розгледіти навіть ворожому БПЛА.
Найвищою оцінкою своєї роботи волонтери вважають фотозвіти від військових із підписом: «Зауважень немає!» Замовляли у них сітки і парамедики, аби закрити свої машини.
– Від них отримали дві світлини: одна машина під промисловою сіткою, інша – під нашою. Під нашою – практично нічого не видно. Було й таке, що до Харкова в госпіталь до своїх поранених бійців приїхав командир підрозділу. Хлопців поранив снайпер, який вже певний час прицільно працював по позиції. І командир відстояв із нами кілька годин, щоб сплести сітку і одразу забрати її із собою. Згодом він надіслав фото, де було видно, як закрили обстрілювану частину. Снайпер припинив туди цілитися, а ми врятували чиєсь життя.
Відповідально ставляться волонтери і до вибору матеріалу. Від використання старих тканин і їх фарбування відмовилися майже одразу – невигідно: сітка швидко зношується і розпадається. Окрім того, є ризик натрапити на неякісну тканину із високим вмістом синтетики, яка може спалахнути або розплавитися і призвести до травмування військових під час бойових дій. Тож харків’яни використовують обрізки від тканини, з якої шиють військову форму і яка проходить відповідні тестування.
Загалом учасники групи «Ставай поруч!» сплели приблизно понад 1200 сіток, а це більше ніж 12 тис. кв. м. Проте жодними математичними підрахунками не виміряти, скільки життів наших захисників вони врятували своєю щоденною працею.
