Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Висока маневреність, міцна броня і потужна вогнева міць – ознаки, що дають перевагу у воєнних діях і забезпечують виживання особового складу з максимальною ефективністю виконання бойового завдання. Технічне поєднання цих характеристик притаманне грізним бойовим машинам, що служать основою окремого роду сухопутних військ армій світу – танкам.
Універсальна одиниця, танк потребує кваліфікованої експлуатації і має максимальну ефективність лише під проводом професійного екіпажу. Як створити грамотну первинну ланку – екіпаж – поділилися воїни танкової криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
– Передусім слід уважно дослідити мотивацію людини, зрозуміти її спосіб життя, – каже командир роти Олександр, молодий офіцер, який ще до війни отримав підготовку на строковій, а з 2014-го брав участь у бойових діях. – Новобранець повинен мати бажання та інтерес вчитися. Якщо у нього є прагнення здобути знання, я готовий посвячувати його в усі подробиці, передавати власний досвід, душу в нього вкладати. Коли боєць проявляє старання – найприємніше.
Майстер-сержант роти Андрій, який також є учасником російсько-української війни та кілька років поспіль готував екіпажі для участі в міжнародних змаганнях у Німеччині, додає:
– Завдання командира – підібрати в екіпаж однакових за психотипом людей, схожих між собою ментально, аби поміж ними не лише не було неприязні, а й існувало розуміння з півслова. Це впливає на швидкість виконання завдання, на рівень організованості та боєготовності воїнів.
Утім, для бойової злагодженості важлива не лише світоглядна спорідненість особового складу, а й кропітка праця.
– Із технікою треба працювати щодня, – наголошує командир роти Олександр. – Підготовка має починатися з відпрацювань найпростіших базових обов’язків кожним членом екіпажу. Злагодження взводу, роти можна проводити раз на тиждень. Але догляд за станом техніки, перевірку всіх систем необхідно здійснювати постійно.
Випробуванням для воїнів, що вже мали практичний вишкіл, стала бойова обстановка.
– У протистоянні з ворогом, в умовах постійної небезпеки і перманентних втрат, проявляється як недбалість стосовно власної безпеки, так і прогалини у підготовці, – каже майстер-сержант Андрій. – Після невдалого бою, коли вдалося вижити дивом, прийшло усвідомлення, що запорука виживання – це бездоганна кваліфікація, сконцентрованість на виконанні завдання й відповідальність перед власним і чужим життям.
Попри набутий рівень професіоналізму, воїни продовжують вдосконалювати навички і з великою самовіддачею виховувати солдатів.
– Досвідчений офіцер повинен передавати досвід сержантові, а той – вчити рядових. Приходить молодь, яка хоче їздити та стріляти – їй треба надавати цю можливість. А ще дуже важливо чути своїх підлеглих – допомагати, цінувати і подеколи навіть прислухатися, – говорить командир роти Олександр. – На війні ми ухвалювали рішення разом. Від дії кожного воїна залежало виживання всього підрозділу.
Як зазначають військовослужбовці, служба забирає весь час, зважаючи на напружений розпорядок. Тому вкрай важливо мати не тільки порозуміння з побратимами, а й підтримку рідних і коханих. Андрій, який пройшов вишкіл у Центрі підготовки сержантського складу, нині служить в одній роті із сином та дякує дружині за примирення із відстанню та довгими відрядженнями чоловіка. Олександр завжди поруч зі своєю дружиною, яка не може уявити довгої розлуки і слідує за коханим у всі куточки країни. Дуже потрібно зігрівати серця героїв, які вміло підкорюють собі ревучий холодний метал, щирою подякою та цілющим і лагідним людським теплом.
