У Чернігові оголосили вирок місцевому блогеру Григорію з ніком «Звичайний хлопець», який на своєму YouTube-каналі розповідав, як чинити опір співробітникам ТЦК. Про це йдеться у вироку…
Відома французька фотожурналістка Гаель Жірб працює в Україні з 2017 року і спеціалізується на висвітленні російської агресії на Сході України. За неповних три роки вона понад 10 разів перебувала на передовій у Донецькій та Луганській областях, і зроблені там світлини стали відомими за кордоном, доносячи правду про хід українсько-російської війни до пересічних мешканців країн Євросоюзу. У якості воєнкора Гаель Жірб працювала не лише в Україні, а й на Африканському континенті, висвітлюючи події у Сомалі.
В Україні Гаель Жірб працює не лише як журналіст, але й спробувала себе у якості волонтера. Зокрема у рамках проєкту із психологічної реабілітації ветеранів АТО/ООС, що потерпають від наслідків посттравматичного стресового розладу, який незабаром розпочнеться у Луцьку на базі одного з реабілітаційних центрів, вона проводитиме клас арт-терапії для колишніх бійців.
– Посттравматичний синдром – проблема з якою ви, українці, зіштовхнулись порівняно нещодавно, – говорить вона. – На відміну від Європи та США, де проблему впливу подій війни на психіку солдатів розпочали ґрунтовно досліджувати вже після Другої світової. Ваші ветерани не мали такого захисту і можливостей реабілітації, на відміну від учасників бойових дій – громадян європейських країн. В Україні питання психологічної реабілітації воїнів лише розвивається. Під час подорожей Україною я зустріла однодумців, яким не байдужа доля захисників України та питання їхньої соціальної адаптації після повернення з фронту. Це, зокрема, психолог та волонтер Олена Звєрєва, яка ініціювала проведення цього проєкту на Волині.
Зі слів французької фотожурналістки, у рамках реалізації проєкту вона хоче підвищити обізнаність щодо наслідків ПТСР у воїнів серед цивільної громадськості, змусити сім’ї зрозуміти, що переживають їхні близькі, які повернулися з війни. Крім того, це дозволить колишнім солдатам, які самотужки не визначили цю проблему, краще зрозуміти її і не відчувати себе самотніми, або соромитись того, що вони переживають. Також її мета публічно заявити про проблему військового ПТСР: мобілізувати пресу, щоб змусити уряд реагувати, вимагати збільшення підготовки психологів для потреб армії.
– У рамках проєкту арт-терапії ми будемо працювати групами до 20 осіб, – розповідає Гаель Жірб. – Я пропонуватиму воїнам візуалізувати свої негативні переживання, малювати їх. Крім того, ми будемо робити портрети учасників у фотостудії: на початку проєкту, в середині процесу та наприкінці. Так можна буде порівняти, які зрушення відбулись за час наших зустрічей.
Ще один аспект роботи із ветеранами російсько-української війни у рамках цього проєкту – створення фотовиставки, що має назву «Невидимі рани». Ця частина – шокова терапія для суспільства, яке живе на свій розсуд і не переймається проблемами тих, хто гарантував їм тепле і сите життя. Гаель Жірб наголошує, що такий «контрастний душ» потрібен обивателям та державним посадовцям, аби суспільство не забувало про ті проблеми, із якими щодня стикаються колишні військовослужбовці та їхні родини.
