До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Молодший сержант Роман Никитчук разом із дружиною Інною виконують завдання із забезпечення зв’язку у підрозділах механізованого батальйону окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Про те, яким вимогам відповідають зв’язківці ЗСУ сьогодні, як загартувався характер у бойових умовах і як поєднати службове й особисте життя – у матеріалі АрміяInform.
Сучасний зв’язківець, на думку Романа Никитчука, має бути фізично розвиненим і фахово підготовленим.
— Фахівці зв’язку можуть за день здолати дистанцію понад 10 кілометрів у пошуку пошкодженої ділянки комунікації. Потім нам потрібно швидко знайти і усунути несправності. Як правило, все відбувається оперативно. Саме від вміння швидко мобілізувати зусилля, точно й розбірливо передавати-приймати команди, залежить взаємодія між вищими штабами й окремими підрозділами, – розповідає Роман Никитчук.
На його думку, зв’язківець має бути обізнаним у різних сферах військової діяльності й володіти необхідною іноземною термінологією.
—Техніка зв’язку оновлюється, радіозасоби іноземних країн-партнерів вимагають роботи з програмами англійською, – ділиться Роман.
Свою першу нагороду – медаль «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність» – Роман Никитчук отримав у 2019-му саме за стійкість і рішучість в ухваленні рішення.
— Завданням було екстрено поновити дротовий зв’язок з підрозділом на відділеній озером ділянці. Довелося плисти чималу відстань, під кулями, з намотаним на нозі дротом. Час від часу доводилось пірнати. Вже після того, як дістався берега, судоми зводили ноги. Але відігрівся, виконав поставлене завдання. До місця розташування повернувся в обхід. Після цього випадку раджу всім зв’язківцям гарно триматися на плаву. У житті різне може трапитись, – говорить Роман Никитчук.
Він теж відзначений почесним нагрудним знаком «За вірність у військовій службі ІІІ ступеня».
Своє професійне свято – День військ зв’язку ЗСУ – подружжя Никитчуків святкуватиме разом. Вони познайомилися у мирному житті, і Інна, щоб бути разом із чоловіком, підписала контракт. Доля постійно зводила дівчину з підрозділами зв’язку.
— Наважитися стати зв’язківцем мене надихнув приклад батьків. Тато на строковій службі був зв’язківцем, а мама проходила службу в Королівській бригаді зв’язківцем, – розповідає Інна.
Каже, що професійне життя у бойовій бригаді не передбачає різниці – чоловік ти чи жінка.
— Якщо перед підрозділом стоїть завдання терміново налагодити зв’язок, ніхто не зважає на посади, звання і стать. Водночас жінок більше залучають до ведення облікових і розпорядчих документів, – наголошує вона.
З чоловіком вони багато часу проводять разом:
— Працюємо в одному підрозділі, обговорюємо робочі моменти. Чоловік допомагає в організації служби, а я завжди підтримую його. Ми не «втомлюємось» одне від одного – робота зближує.
Анна Гудзь
