Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Цього дня, 1947 року, відбулося масове виселення українців до Сибіру внаслідок операції «Захід». Для населення Західної України це була справжня катастрофа і одна з найбільш короткотермінових сталінських депортацій. Упродовж доби було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану й віддалених районів Сибіру.
46 тисяч силовиків боролися з підпіллям
Ідея репресивно-виселенської акції виникла в радянських органів державної безпеки ще на початку 1947-го. Планування тривало на рівні союзних МВС та МДБ СРСР. У такий спосіб радянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям.
Для реалізації операції задіяли 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств. Кожен приймальний пункт отримав штат працівників у складі начальника, заступника з оперативної роботи, начальника охорони і дев’яти вахтерів. Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села й за підготовленими списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. На збір речей давали дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію поширюючи листівки «Ховайтеся, вас будуть виселяти…»
Куди депортували українців?
Упродовж доби радянський режим виселив 26644 сім’ї, у цілому 76192 людини: 18866 чоловіків, 35152 жінки і 22174 дитини. У примусовому порядку їх направлено на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР: на комбінат «Кузбасвугілля» — 30251 осіб, «Челябінськвугілля» — 10495, «Молотоввугілля» — 4976, «Карагандавугілля» — 8191, «Східсибвугілля» — 5203 осіб та на вугільний сектор Красноярського краю — 1698 осіб.
Крім цього, 5264 сім’ї (15202 особи) «активних українських націоналістів» під конвоєм направили в Омську область для роботи на промислових підприємствах та сільському господарстві.
Депортованих українців чекали каторжні роботи на копальнях ГУЛАГу і в колгоспах Сибіру. Все майно виселенців на західноукраїнських землях розграбували.
Постраждали найактивніші…
Після відкриття українських архівів КГБ спливло безліч цікавих подробиць і документів про діяння комуністичної влади в Україні — про операцію «Захід» та інше подібне. В радянську добу постійно розповідали про ефемерну «дружбу народів, які мирно й щасливо існують на терені СРСР», але з подібних документів дуже добре видно, як саме створювали цю «дружбу». «Другом» ти був лише у тому випадку, якщо повністю поділяв усі доктрини, на яких трималася радянська система. Якщо ж був не згоден — тебе оголошували ворогом, націоналістом, «бандерівцем». І знищували. Тож до Сибіру вивезли найактивніших українців…
«Обіцяють повторити…»
За суттю депортація українців радянською владою нічим не відрізнялася від такої ж депортації на примусові роботи, влаштованої гітлерівською Німеччиною за кілька років до цього. Колима різнилася від нацистських таборів лише тим, що там не було газових камер і крематоріїв, а трупи закатованих в’язнів засипали за допомогою отриманих за лендлізом бульдозерів. Сучасні німці з жахом слухають про ці факти, посипаючи голову попелом за справи дідів, а деякі сучасні прихильники давно сконалого СРСР цим пишаються, пишуть що «мало мы дали хахлам!» І за нагоди «обещают повторить»…
Загалом операція «Захід» — не перша й не остання з-поміж подібних. Із 1944 по 1953 рік у Західній Україні репресовано понад 500 тисяч осіб, 134 тисячі заарештовано, 150 тисяч — убито та понад 200 тисяч люду виселено за межі України на довічний термін.
