Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Чи здатна сьогодні українська журналістика не лише забезпечувати всебічне й об’єктивне інформування суспільства, але й протистояти одній із найбільших загроз в сучасному інформаційному середовищі – фейкам, дезінформації тощо? Відповідь на це питання шукали на онлайн-зустрічі журналісти та редактори місцевих і регіональних медіа, а також всі ті, хто хоче підвищити власну медіаграмотність.
Лекцію проводила Альона Романюк, журналістка, головний редактор фактчекінгового проєкту «По той бік новин». Модерував зустріч Андрій Куликов, співзасновник Громадського радіо, голова Комісії з журналістської етики.
Під час заходу присутні обговорили особливості професії журналіста в часи постправди та гібридної війни, зокрема і російської агресії, розповіли присутнім про те, як не дати пошити себе в дурні, окремо зосередилися на небезпечних наслідках маніпуляцій в період пандемії.
Представляючи проєкт «По той бік новин», Альона Романюк розповіла, що ця спільнота зосереджувалась навколо розбудови критичного мислення та медіаграмотності, і основною її метою є донесення суспільству правдивої інформації.
– Слово «фейк», на мою думку, складне. Але в суспільстві, коли ми у 2018 році розпочали свою діяльність, це поняття вже побутувало. Тож ми просто зробили так зване прикріплення до нього і почали спростовувати неправдиву інформацію, дезінформацію тощо.
Розповіла Альона Романюк і про те, що відповідно до європейського підходу виділяють три типи неправдивої інформації. Це – місінформація, дезінформація та малінформацією.
– Місінформація – це помилкова інформація без наміру зашкодити. Наш проєкт теж інколи помиляється, але ми розробили методику, як на це реагувати. Насамперед ми не видаляємо текст, ми пишемо оновлення і пояснюємо, де ми зробили помилку, чому ми її зробили, – зазначила головний редактор «По той бік новин». – Гадаю, саме завдяки тому, що ми визнаємо наші не такі вже і часті помилки, ми створюємо довіру в нашої аудиторії.
Другий тип – це дезінформація, тобто неправдива інформація, сфальсифікований контент, неправдиві чи сфальшовані зв’язки між певними подіями, що поширюються з наміром зашкодити.
Малінформацією називають правдиву особисту інформацію, яку поширюють, щоб знищити репутацію особи чи організації заради чиїхось інтересів.
Як зазначила Альона Романюк, найважче спростовувати фейки, пов’язані з конспірологічними теоріями, коли фактчекери зіштовхуються не з брехнею, а з питанням віри в ті чи інші факти. Важко працювати і з маніпуляціями стосовно вакцинації, зокрема і з щепленням від коронавірусної інфекції Covid-19.
Чи вдасться суспільству подолати фейки, дезінформацію тощо? Редактор «По той бік новин» вважає, що так, але це є еволюційним процесом.
– Зокрема, гарна освіта та підвищення рівня ерудиції допоможуть не втрапити в пастку брехливих новин, – зазначила вона і додала: – Не забувайте завжди звертатися до першоджерела і не лінуйтеся переходити за лінком до документів, на підставі яких була зроблена новина».
Наприкінці зустрічі Альона Романюк зазначила, що в Україні сьогодні є якісна журналістика і журналісти, які керуються професійними та етичними стандартами та перевіряють інформацію. Але, на жаль, сайтів-сміттярок набагато більше, ніж якісних і хороших медіа. Тож треба завжди звертати увагу на джерело інформації.
Окрім того, журналісти домовились об’єднати зусилля і медіа, і громадськості в протидії дезінформації. А також створити Школу спростування фейків.
