Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
АрміяInform уже неодноразово торкалася теми жінки на війні. Але чи не найважчі випробування починаються після повернення до цивільного життя. Вперше з цією проблемою зіткнулися жінки після Другої світової. Вони, повертаючись з фронтів, іноді відчували нерозуміння співгромадян.
Як налагодити життя після війни, наш кореспондент розпитав Олену Майданник, кандидата медичних наук, лікаря-психіатра, заступника директора-медичного директора Науково-практичного центру нейрореабілітації «Нодус».
За її словами, жінка-військова, яка повертається з війни, на жаль, може мати психологічні травми, що впливатимуть на сімейні відносини. У цих випадках бажано звертатися до спеціалістів і знаходити шляхи подолання таких труднощів.
– Коли чоловік військовий або теж воював, він часто розуміє проблеми дружини і вони разом їх розв’язують. Буває так, що і він має власні проблеми – ПТСР, ніколи не звертався по допомогу або дуже давно. А тут повертається жінка, вплітається теж у цю історію. І тоді наступає конфронтація, бо чоловік розуміє, що це для нього ще один спогад – енергетично вона «принесла війну з собою», ніяк не може від цього відійти. Якщо є такий гострий момент, потрібна стороння допомога фахівців та, можливо, якийсь час слід обмежити спілкування, – наголосила Олена Майданник.
Вона додала, що, коли жінка повернулася, треба, аби вона все ж таки «відійшла» від фронту, побудувала життя в цивільному середовищі, і тільки тоді зі своїм чоловіком, якщо він теж мав проблеми, продовжила стосунки.
– За кордоном, коли люди повертаються з війни, вони ще мають період адаптації. Звісно, психологи там супроводжують і на етапі відправки в район бойових дій, і на етапі повернення. І взагалі, вибудована система підтримки військових, там зовсім інше ставлення у суспільства… Можу сказати, коли я іду у формі в українському місті, відчуваю дуже різні реакції, адже я все-таки психіатр. Є навіть з боку жінок відчуження, зневага, з боку чоловіків – так само. Буває страх, це може бути пов’язано з особистими спогадами, уявленнями. І, на жаль, дуже мало тих, хто захоплений, радіє. У нас поки невідповідна культура сприйняття та поваги до військових. Коли жінка повертається з фронту, то повинна на всіх етапах відчувати підтримку: від її командування, медиків-психологів, рідних, – зазначила лікар-психіатр.
Вона розповіла, що інколи дружину не підтримує чоловік, але нею опікується мама:
– Або навпаки… Мати не може підібрати навіть слова, щоб виразити біль, який відчувала у ті місяці, поки дитини не було. Донька повертається з війни, а мати починає на неї виливати все, що у собі тримала, і це може бути у дуже образливій формі…
Система адаптації жінок, які повернулись з війни, в Україні, на думку Олени Майданник, ще перебуває у недорозвиненому стані.
– А ця система має бути вибудована. Тому – не залишайте жінку на самоті. І не треба боятися звертатися за допомогою до фахівців.
