Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Чому законопроєкт «Про основи національного спротиву» — це революційний крок для розвитку потенціалу стримування України проти ворога? Які переваги та правові механізми він надає територіальним громадам, Збройним Силам України та українському суспільству загалом? Відповіді на ці та інші питання у рамках брифінгу в АрміяInform надав радник командувача Сил спеціальних операцій ЗС України, член ради волонтерів при Міністерстві оборони України, аналітик, член робочої групи зі створення законопроєкту 5557 Денис Поданчук.
— Пане Денисе, нещодавно парламент прийняв у першому читанні законопроєкт «Про основи національного супротиву». Наразі після доопрацювання очікуємо його ухвалення у цілому. Що означатиме цей закон для України?
— Ухвалення Верховною Радою України законопроєкту 5557 у другому читанні в цілому матиме значення не тільки для України як держави, яка набуде правовий механізм для суттєвого підвищення обороноздатності, а й для всього світу. Чому? Ухваленням цього закону ми дамо сигнал усім, що Україна готова оборонятися, при чому оборонятися всім суспільством! Закон про національний спротив, який містить три компоненти, — територіальної оборони, національного опору та підготовки населення, — імплементує концепцію всеохоплюючої оборони, яка, зокрема, використовується і у країнах – членах НАТО.
— Однак нині у соціальних мережах точиться дискусія. Зокрема, чи зможуть добровільні підрозділи, які, згідно з законопроєктом, входитимуть до сил тероборони, швидко реагувати на події? Яке ваше бачення щодо цього питання?
— Основну проблему, яку підіймають активісти тероборони, можна сформулювати так: «Зброя — десь». І ось — наразі через те, що активісти не побачили можливості її зберігання вдома, почали критикувати. Однак я б не був таким категоричним. Ті формулювання, які прописані у законопроєкті, дають змогу командиру приймати рішення, аби воїни отримували зброю та зберігали її за місцем проживання. Зокрема, у законопроєкті зазначається, що зброя може бути «у відповідних місцях зберігання», тобто вдома у сейфах теж. Однак за однієї умови: на час виконання завдань територіальної оборони.
Формулювання, прописані у законопроєкті, дають змогу командиру приймати рішення, аби воїни отримували зброю та зберігали її за місцемпроживанням
Переконаний, слід мізкувати над тим, як досягти найшвидшого введення у дію плану територіальної оборони. Впевнений, що за кілька годин це можна зробити.
— Ще одне гостре питання — формування добровільних підрозділів тероборони. У законопроєкті прописано, що це відбуватиметься за рахунок резервістів, офіцерів служби за призовом та інше… Чи не вбачаєте тут протиріччя?
— Аж ніяк. У нас до тероборони входять не лише добровольці, а й військовослужбовці, резервісти (тому що бригади у разі потреби доукомплектовуються). Щодо добровольчих формувань, то їхнє командування також комплектуватиметься лише діючими військовослужбовцями. Обов’язково! Учасники ж добровольчих формувань (територіали) — звичайні громадяни, цивільні, які підписали контракти резервіста. Що це означає де-юре? Тут все просто: коли він на навчальних зборах з тероборони, то на цей час є військовослужбовцем. У тому сенсі, що у цей період він має усі соціальні пільги та гарантії, що і військовослужбовці, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В інший час ці люди живуть своїм життям, ходять на свою роботу, опікуються своїми родинами, відпочивають…
— Згідно з законопроєктом чималі повноваження щодо формування добровольчих територіальних формувань надаються місцевим органам влади. Однак не секрет, що до тероборони ставляться по-різному, інколи (чого гріха таїти), як до п’ятого колеса у возі. Чи зможемо подолати такі стереотипи? Чи матиме тергромада свої переваги під час формування власного підрозділу територіалів?
— Ось візьмімо за приклад тергромаду, розміщену у центрі України. Прямих загроз — немає. Ну, по-перше, не хочете — не створюйте. Ніхто вас не примушуватиме і не збирається. Якщо у вас у громаді немає навіть 10–20 людей, які хочуть захищати державу, не створюйте… В Україні вистачить сил, аби захистити і цю громаду також. Але, якщо добровольці є, то дайте їм можливість. По-друге, у добровольчих формувань тероборони не лише бойові завдання. Вони ж працюватимуть в умовах стихійних лих, техногенних аварій, їх залучатимуть під час пошукових операцій як підсилення для забезпечення правопорядку… Як би я порадив владі на місцях сприймати такий загін? Це небайдужі люди, патріоти! Не можна ігнорувати їхні прагнення, якщо вони приходять і кажуть: «Хочемо допомагати!». Це ж громадські активісти, волонтери! Гадаю, жоден притомний чиновник не скаже: «Ви нам не потрібні!». Позаяк це буде не нормально.
— Отже, мова йде про підхід до формування добровольчих підрозділів національного спротиву. Чи не буде так, як за колишнього Союзу: «Дайте нам людей і ми побудуємо тероборону!». Чи не буде так, коли загін формується на папері з розрахунку, що за наказом люди будуть зібрані?
— Ні! Жодних вказівок громадам зі створення добровільних підрозділів тероборони не буде. Цей процес буде рухатися не згори, а знизу! Щодо забезпечення та фінансування тероборони у законопроєкті зазначено: додатково розроблятиметься ще пакет документів — підзаконних актів, положень тощо, де має бути системно внормовано ті чи інші ситуації. При цьому органи самоврядування сприяють забезпеченню загонів приміщеннями, пально-мастильними матеріалами тощо… Форму, зброю, боєприпаси, програми підготовки, інструкторів дадуть Збройні Сили.
До речі, про інструкторів. Багато хто нині каже, що в законопроєкті не передбачено участі патріотичних громадських організацій, а роблять вони чимало — допомагають, навчають, тренують людей… Я дуже сподіваюся, що члени цих організацій продовжать сприяти розбудові системи національного спротиву. Тут немає жодних проблем — просто станьте членами добровольчого формування своєї громади! Якщо ви у чомусь фахівець — чи то у стрільбі, чи то у парамедицині — і ви вже тренуєте своїх друзів, побратимів, то продовжуйте це робити, підписавши контракт резервіста тероборони. До речі, це аж ніяк не перешкоджає бути вам членом тієї ж громадської організації. Потенціал національного спротиву — величезний і дуже корисний!
Якщо ви у чомусь фахівець — чи то у стрільбі, чи то у парамедицині — і ви вже тренуєте своїх друзів, побратимів, то продовжуйте це робити, підписавши контракт резервіста тероборони
— Щоб люди пішли у добровольчі загони, потрібна велика інформаційна робота, підтримка лідерів думок, активістів.
— Це дуже важливо. Тема імплементації законопроєкту про основи нацспротиву потребує ретельної підготовки. Тут, на мою думку, ми маємо повернутися до досвіду вироблення державних політик. Потрібен системний підхід, який врахує багато чинників, серед яких — аналіз цільових аудиторій залежно від соціального положення, віку, статі, фаху. Під кожну цільову аудиторію слід формулювати дорожню карту, яка буде перелом простих відповідей на складні запитання. Треба формулювати меседжі та поширювати їх по звичних каналах комунікації. Молодь користується телеграмом? Клас! Молодь любить меми? Працюймо через меми! Інші вікові групи звикли до інших каналів — і їх також потрібно залучати. Це величезна робота для багатьох людей, з урахуванням досвіду інших країн. Якщо правильно побудувати цю роботу, далі працюватиме, як раніше казали, «сарафанне радіо». Головне зробити так, аби люди самі захотіли цим займатися.
— На опрацювання законопроєкту до другого читання надано дев’ять діб. Чому такий короткий термін?
— Тому що є ще й вимоги Бюджетного кодексу. Заявка на бюджетну програму має бути подана до середини липня. Якщо не встигнути (до речі, є ще й інші умови. — Авт.), то просто не буде фінансування з наступного року. І тоді ми вже запроваджуватимемо систему через півтора року. Однак ми вже втратили стільки часу! Звісно, потрібно встигнути. Тому робоча група у Комітеті ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки працює дуже напружено.
«Дозволю собі один приклад з історії. Коли Гітлер розширював кордони свою рейху, дійшла черга до Швейцарії. Однак він не напав на цю країну. Чому? Його аналітики оцінили ситуацію та доповіли, що для завоювання цього клаптику землі потрібно мінімум 23 дивізії — там готове до спротиву, озброєне населення! Агресії не відбулося…»
Хотів би подякувати всім, хто долучився до створення тероборони, зокрема й групі із законопроєкту 4504. Нехай бачення були різними, однак мета одна — підняти рівень стримуваності України, аби ворог боявся нападати, аби знав, що його чекає. Дозволю собі один приклад з історії. Коли Гітлер розширював кордони свою рейху, дійшла черга до Швейцарії. Однак він не напав на цю країну. Чому? Його аналітики оцінили ситуацію та доповіли, що для завоювання цього клаптику землі потрібно мінімум 23 дивізії — там готове до спротиву, озброєне населення! Агресії не відбулося. Так, і в Україні: якщо населення підготувати, мотивувати, то ймовірність нападу на нас суттєво знизиться. Буде мир! Окрім того, отримаємо новий виток розвитку суспільства, адже люди, які не байдужі до захисту держави, не байдужі й до всього, що у ній відбувається.
— Дякую за бесіду.
