Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
При цьому горизонт планування піднімається на більше як п’ять років. До речі, в західних країнах зі сталою економікою це понад 10 років.
Про це під час брифінгу в Інформагентстві АрміяInform розповів заступник директора – начальник управління стратегічного планування розвитку спроможностей Департаменту воєнної політики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва полковник Олександр Буняк.
Планування на основі спроможностей є одним із основних методів оборонного планування, що застосовують більшість країн Альянсу.
Цей метод планування базується на імовірних сценаріях розвитку кризових ситуацій на довгострокову перспективу та дозволяє здійснювати планування розвитку спроможностей сил оборони для ефективного виконання завдань у майбутніх операціях. Він враховує реальні та потенційні загрози як військового, так і невійськового характеру, а також весь обсяг ресурсів, який може бути виділений для того, щоб сформувати оптимальний набір спроможностей.
Відмінність методу планування на основі спроможностей полягає в його системності, універсальності та можливості здійснювати планування на перспективу. При застосуванні цього методу основна увага зосереджується не на створенні нових організаційних структур на противагу відповідному бойовому потенціалу противника, а на розвитку спроможностей для виконання визначених завдань у найбільш ефективний спосіб. Спочатку відповідаємо на питання, що ми хочемо в майбутньому здійснити, на що мають бути здатними Збройні Сили та якого ефекту повинні досягти.
‒ Такий підхід дав змогу країнам Альянсу перейти до концепції розвитку сил оборони за принципом «ефективність на противагу кількості», ‒ зазначив полковник Олександр Буняк.
Планування на спроможностях оперує певною кількістю сценаріїв, як правило, від трьох до семи. Горизонт планування піднімається на більше як п’ять років, а в західних країнах зі сталою економікою це понад 10 років. Під час опрацювання та моделювання сценаріїв необхідно передбачити весь спектр загроз та викликів. Це дуже важливо, адже, як можна побачити нині, сценарії кризових ситуацій має гібридний характер, коли застосовують весь комплекс інструментів: інформаційних, дипломатичних, економічних, політичних, соціальних та військових тощо.
‒ Процес створення нових спроможностей та їх носіїв, в першу чергу систем озброєння, необхідних у майбутніх операціях для реагування на загрози є довготривалим. Досвід свідчить, що для того, щоб завжди мати сучасне та ефективне озброєння, його постачання (оновлення) повинно становити не менше 7‒8% щороку. Відповідно, повний цикл оновлення ОВТ становить не менш ніж 10‒12 років, ‒ каже полковник Олександр Буняк.
Звісно, для цього потрібні серйозні ресурси, які держава має виділити, при цьому дбаючи про підтримку та розвиток інших сфер життєдіяльності та суспільного життя. Тому й планування відбувається на такий значний термін. Адже деякі зразки озброєння та військової техніки є високотехнологічними та надзвичайно вартісними (системи ППО, літаки, кораблі тощо). Їх неможливо створити або придбати за один бюджетний рік, навіть за два‒три роки.
Також треба сказати, що таке спроможність.
Спроможність – це здатність організаційних структур Збройних Сил виконувати завдання (забезпечувати досягнення визначених військових цілей) за певних умов обстановки, ресурсного забезпечення та відповідно до встановлених стандартів. Носіями спроможностей є: по-перше ‒ з’єднання, військові частини та підрозділи, по-друге – органи військового управління, по-третє – окремі високотехнологічні засоби (ракетні комплекси та комплекси ППО, безпілотні авіаційні комплекси, літаки, кораблі тощо), по-четверте – системи автоматизації управління військами (автоматизованого управління військами, обміну даними розвідки та обстановки, оповіщення, захисту інформації, що включають відповідне обладнання та програмне забезпечення).
