Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Український морський піхотинець лейтенант Іван Зубренко втратив частину стопи, наступивши на ворожу міну на початку лютого, відтоді він проходить лікування у військовому шпиталі Дніпра. Аби не нудьгувати, Іван читає військову та художню літературу, спілкується з родиною та бойовими товаришами, а віднедавна захопився малюванням – над відтворенням на полотні свого з сином фотопортрета працював понад місяць. Хлопець каже, що хотів встигнути до дня народження сина – сьогодні молодшому Іванові Зубренку виповнюється вісім років.
Після лікування Іван Зубренко хоче якнайшвидше повернутися на службу – до товаришів по зброї, з якими починав службу у 36-й бригаді берегової оборони у Криму. Разом із вірними військовій присязі воїнами вийшов з окупованого півострова та боронив Батьківщину від ворога у складі бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
Лікарі Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, які опікуються Іваном, не бачать перепон для продовження кар’єри молодого офіцера. Кажуть, що поранення, хоч і повільно, але загоюється, необхідні операції вже позаду, триває лікування. Попереду підготовка до протезування, потім реабілітація, після чого лейтенант Зубренко обов’язково стане до строю.
Іван розповідає, що малюванням йому порадили зайнятися знайомі – це дієвий засіб психологічної реабілітації після поранення.
«Хоча це не зовсім малювання – це заздалегідь видруковані на полотні нумеровані контури майбутньої картини, які потрібно заповнити відповідними кольорами фарб. Першу картину – «Джокера», вже відправив додому. Після цього подумав – чи вийде у такий спосіб намалювати картину з фотографії, виявилося можна – в Інтернеті замовив полотно та фарби. Працював понад місяць, оскільки там дуже багато дрібних деталей, робив перерви. Працював дуже обережно – щоб гарно вийшло, бо хотів залишити цю картину на згадку. Це ми сфотографувалися колись ввечері в Одесі, на світлині синові п’ять років. 7 червня йому виповняється вже вісім – на Івана Купала», – усміхається офіцер.
Іван розповідає, що його відвідують рідні, товариші по службі та однокурсники з Військової академії м. Одеса, але все одно час у палаті тягнеться занадто повільно. Тому багато читає – підвищує свій фаховий рівень за допомогою спеціалізованої військової літератури, читає історичні романи. Також шукає у мережі детальну інформацію про ще одне своє нещодавнє захоплення – спортивну риболовлю. Мріє незабаром перевірити набуту теорію на практиці. І звичайно ж – бути разом із родиною.
«На день народження хочу побажати синові здоров’я, і, звичайно, всього найкращого – чого ж ще можна побажати своїм дітям, лише доброго. Хочу побажати йому успіху у всьому, чого він буде прагнути. Якщо у справі, за яку взявся і у якій прагнеш здобути результату, будуть успіхи, то все обов’язково вийде», – бажає своєму синові лейтенант Іван Зубренко.
