Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Головний інформаційний постулат кремлівських ідеологів про історичну приналежність Кримського півострова до Росії щоразу виглядає все більше непереконливо та безглуздо. Попри те, що до XVIII століття нога «великороса» не ступала на землю Криму, (звісно, якщо не говорити про фіно-угорських васалів, які возили туди щорічну данину), міф про історичну спадщину продовжує вбиватися в голови росіян.
Як царя Петра з оточення викупали, а граф Орлов капітуляцію про здачу Криму в Парижі підписував
Навіть захоплення царем Петром I в 1700 році турецької фортеці Азов і підписання мирної угоди з Кримським ханом не врятували Росію від ганебної поразки. Вже у 1711 році під час Прутського походу російська армія опинилася в принизливому становищі. Під Новими Станилештами російське військо, яке налічувало 43 тисячі осіб, потрапило в оточення і втратило понад 30 тисяч вояків. А самого Петра царедворці викупили з оточення татар за великі гроші й таємно переправили в Москву. Тоді Росія втратила всі свої завоювання у Криму, зокрема фортецю Азов. Лише у 1783 році Крим був приєднаний Катериною II до Російської імперії. Але знов не надовго. Після початку Кримської війни у вересні 1854 року об’єднаний союзний десант військ Англії, Туреччини, Франції розгромив російську армію спочатку на річці Альмі, пізніше в Балаклавському бою, а остаточно в Інкерманському бою. Російські генерали і адмірали, маючи в підпорядкуванні 50-тисячний гарнізон у Севастополі, не змогли утримати місто. До речі Російська імперія зустріла Кримську війну на Чорному морі, маючи тільки дерев’яний вітрильний флот, який через непридатність довелося затопити як мотлох. Тим часом Англія та Франція мали у своєму складі 4 лінійні кораблі й 50 фрегатів панцерних і парових. Закінчилася ця війна підписанням принизливого договору. Глава російської делегації граф Олексій Орлов 30 березня 1856 року у Парижу підписав капітуляцію Російської імперії. Капітуляція позбавила Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали.
Ніде на всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями й з таким захопленням, як робило це населення Сімферополя
Під час визвольної боротьби українців за незалежність Крим було звільнено від послідовників російських імперців, а саме більшовиків. 22 квітня 1918 року під час Кримської операції під проводом полковника Петра Болбочана армія УНР форсувала озеро Сиваш і звільнила від більшовиків Джанкой, першу вузлову станцію в Криму. Завдяки цьому українська армія отримала можливість для розгортання подальшого наступу та раніше ніж німці дісталася Сімферополя. Внаслідок блискавично проведеної операції усе військове майно та зброя укріплень перейшли у розпорядження українських вояків. Маючи багато технічних засобів пересування, Болбочан був швидшим ніж ворог і легко маневрував кіннотою, не даючи більшовикам спочинку та відрізаючи їм шляхи відступу.
Не чекаючи надходження решти сил, полковник Болбочан дав наказ переслідувати ворога на кримській території. 22 квітня Кримська група захопила Джанкой — першу вузлову станцію Криму. Головні сили групи Болбочана було скеровано на Сімферополь, який було захоплено майже без опору зранку 24 квітня 1918 року. Приблизно у той самий час Гордієнківський полк захопив Бахчисарай. За свідченнями очевидців, «ніде на всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями й з таким захопленням, як робило це населення Сімферополя та інших зайнятих кримських місцевостей».
Перемоги було досягнуто з мінімальними втратами. Однак далі, через політичний конфлікт між керівництвом УНР і союзниками, війська УНР були змушені полишити Крим, не дійшовши до Севастополя, як це було передбачено планом.
Роки правління більшовиків у Криму – це роки геноциду та переслідувань.
Після взяття Криму у 1920 році комуністи вчинили там наймасштабнішу різанину за всю війну, розстрілявши без суду близько 80 тисяч осіб.
На правах автономії восени 1921 року півострів увійшов до складу Української Радянської Республіки. Пізніше, після вигнання німецьких військ з території Криму в 1944 році, радянська влада депортувала понад 190 тис. кримських татар з історичної Батьківщини до віддалених регіонів Радянського Союзу. Офіційною причиною примусового переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в масовому колабораціонізмі з нацистською Німеччиною.
«Тоді склалися умови для того, щоб росіяни вперше змогли сказати про те, що Крим став російським. Чому? Тому що депортація всього кримськотатарського народу призвела до того, що корінний народ, який століттями там проживав, зник з етнічної карти Криму, – зазначає український історик Віктор Доценко. – Про нього почали забувати та робити все, щоб він ніколи туди більше не повернувся. І на його місце почали заселяти інших людей, вихідців із Нечорноземної Росії».
У 1991 році за незалежність України проголосувало 54 % кримчан
Після перебування Криму близько 30 років у складі Росії було вирішено на найвищому рівні СРСР передати його до складу України. Передача була викликана гострою господарською необхідністю, близькістю до УРСР, зручністю забезпечення півострова водою, електроенергією, продукцією з «материкової» частини УРСР, необхідністю інтенсифікації післявоєнної відбудови, сказано в указі Президії Верховної Ради СРСР. Однак всі документи про передачу нині засекречені. А відкриття їх, на думку істориків, розкриє нам справжню історію. Незабаром після проголошення незалежності України, восени 1991 року, ВР Автономної Республіки Крим проголосила півострів у складі України. А 1 грудня населення Кримської автономії взяло участь у Всеукраїнському референдумі. Акт про незалежність України підтвердили понад 54% населення, а в Севастополі – понад 57%. Але, залишивши в Криму свій Чорноморський флот, Росія весь час намагалася насаджувати тут сепаратистські настрої, які повною мірою відновилися під час Євромайдану в кінці 2013-го – на початку 2014 року. А 20 лютого Росія вдалася до незаконної військової окупації Криму.
«Щоб відповісти прямо на питання про те, чи є Крим частиною України, не потрібно навіть вдаватися до пошуків історичних документів, – упевнений доктор історичних наук Михайло Журба. – Оскільки існує цілий ряд державних, міждержавних актів, завірених на найвищому міжнародному рівні».
Незмінність наявних кордонів закріплена в документах ООН. До того ж сама РФ підтвердила непорушність російсько-українського державного кордону в Будапештському меморандумі 1994 року.
