Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
На Тернопільщині під час розслідування кримінального провадження правоохоронцями з Управлінням стратегічних розслідувань Національної поліції у Тернопільській області, Територіального управління ДБР за процесуального керівництва Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задокументовано факт отримання хабаря військовослужбовцем. Ним виявився заступник одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в звані «майор».
За даними досудового слідства, заступник керівника територіального центру комплектування вимагав хабар у призовника в розмірі 1500 доларів США щодо розв’язання питання не призову містянина на строкову військову службу до Збройних Сил України.
Під час проведення негласних слідчо-розшукових дій правоохоронцями було задокументовано факт вимагання та отримання неправомірної вигоди, що дало підстави затримати майора на «гарячому».
Офіцеру оголошено підозру у вчинені ним злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, тобто одержання хабаря в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище
Наразі підозрюваного затримано в порядку ст. 208 КПК України та щодо нього судом буде вирішуватися питання про обрання міри запобіжного заходу та відсторонення від займаної посади.
Санкція інкримінуємої статті передбачає покарання позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітки: Хабар у великому розмірі вважається такий, що у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Нагадаю, що відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 ч. 1 КПК України (презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини), особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Законом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
