Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
«…У регіоні відповідальності бригади та в сусідніх Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій і Вінницькій областях виявлені диверсійні групи противника. Відповідно до даних розвідки вищих штабів спостерігається накопичення живої сили, техніки, озброєння ворога на кордонах від Республіки Білорусь та зі сторони невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Ворог планує вторгнення з метою анексії України і розділу її західного кордону по річці Збруч, як це було до 1939 року» ‒ це легенда нинішніх навчальних зборів офіцерів-резервістів Хмельницької бригади територіальної оборони, які з 1 по 6 червня тривають у Хмельницькому та ще в п’яти містах області.
На Хмельниччині тривають семиденні навчальні збори з резервістами оперативного резерву другої черги бригади територіальної оборони
Командир бригади полковник Ігор Бугун каже, що в умовах постійної агресії Російської Федерації накопичення військ уздовж спільного з нами кордону питання розвитку і набуття спроможностей підрозділами й військовими частинами територіальної оборони – завдання державної ваги, національної безпеки.
До вишколу тероборонівців Хмельниччини залучають тільки офіцерський склад бригади – управління та п’ять батальйонів, дислокованих у містах формування: Славута, Шепетівка, Старокостянтинів, Ярмолинці й Кам’янець-Подільський. Крім того, Командування бригади вирішило із навчальним збором провести й практичні заняття з вогневої підготовки стрілецького взводу, який готується до участі у змаганнях найкращого підрозділу тероборони серед бригад ТрО військ ОК «Захід».
– Участь у навчальному зборі беруть понад півтори сотні військовиків. Упродовж тижня проведемо теоретичні й практичні заняття, роздільні й спільні командно-штабні тренування, спрямовані на підвищення індивідуальної підготовки та нарощення спроможностей у складі підрозділів. Особливість збору така, що перші три дні вчимось, тренуємось, відпрацьовуємо завдання з планування й застосування сил і засобів спільно. Потім офіцери батальйонів командуватимуть батальйонами у місцях їхнього формування. В організації робочих місць на командному пункті, управлінні підрозділами й ухваленні рішень на застосування сил та засобів бригади ми керуємося стандартами армій країн-членів НАТО, – підкреслив комбриг.
Тероборона – сімейна справа…
Примітно, що в перший день зборів лави тероборонівців Хмельниччини поповнили 11 новобранців, які перед побратимами, Командуванням гарнізону та почесними гостями зі зброєю в руках врочисто проголосили слова Військової Присяги на вірність Українському народові.
Одночасно вдвох, і це видно на фото, захищати Україну присягли мати – Наталія Іванівна і син – Богдан Андрійчуки. Пані Наталя – активна учасниця Революції гідності на Майдані у складі добровольців Хмельницької сотні. Із початком російсько-української війни тривалий час займалась волонтерством. Крім Богдана, народила й виховала ще трьох синів і доньку. Її чоловік Євген теж служить у бригаді. Каже, що служба в резерві для Андрійчуків – тепер сімейна справа. Богдан зі свого боку наслідує приклад батьків і каже, що в резервісти пішов, аби бути готовим зі зброєю в руках дати відсіч будь-якому ворогові.
…Щоб передати бойовий досвід
З офіцером управління бригади капітаном Ігорем Садовніком я познайомився кілька місяців тому, точніше – в кінці лютого, коли в частині проводили «Єдиний стрілецький день». Та поговорити тоді не вийшло, часу забракло. А тут, довідавшись, що вчора його дружина Ірина була серед 11 новобранців, вирішив підійти привітати й поспілкуватися.
Він ветеран АТО/ООС. У 2014 році починав у складі Хмельницької добровольчої роти патрульної поліції особливого призначення «Богдан». З лютого 2015-го перевівся на посаду командира роти у 79-ту аеромобільну бригаду. У 2016-му уклав контракт із 44-ю артилерійською бригадою, був командиром піхотної роти. Звільнився у кінці 2018-го за станом здоров’я. Пройшов із боями багато гарячих точок: Маріуполь, Старогнатівка, Докучаєськ, Сєвєродонецьк, Світлодарка, Троїцьке. Біля Новозванівки від розривів протитанкових мін та крупнокаліберних снарядів зазнав контузії.
– У бригаду ТрО прийшов, бо цивільне життя – не моє. Враховуючи стан здоров’я, у війську служити не можу, тому обрав тероборону. Інакшого життєвого шляху, крім армії, не бачу, доки не проженемо з України російського окупанта. Дружина такої ж думки і переконання, тому вчора вона присягнула українському народові. Ми служитимемо разом. Два сина в нас теж військові. Старший – офіцер у 54-й бригаді, молодший служив за контрактом у 44-й бригаді, здобув бойовий досвід в АТО і вже цього року закінчує Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. За кілька тижнів отримає перше офіцерське звання, ‒ гордо повідав капітан і додав, що свою місію в рядах резервістів бачить ще й в тім, аби навчити інших хлопців і дядьків без бойового досвіду тому, що вміє сам.
Взаємодія в дії…
На тактичному полі окремого полку спеціального призначення ССпО учасники навчального збору пройшли підготовку на різних навчальних точках, де тренувалися і вдосконалювали набуті раніше вміння й навички в інженерній підготовці, мінній безпеці, тактичній медицині, користування сучасними засобами зв’язку, у вогневій підготовці, киданні ручних гранат.
Допомагали в навчанні резервістам досвідчені інструктори як від полку ССпО, так і Національної академії Держприкордонслужби, Національної гвардії України, Національної поліції, ДСНС. На випадок виникнення позаштатної ситуації, пов’язаної з погіршанням здоров’я учасників зборів, на полігоні чергувала лікарсько-сестринська бригада з каретою «швидкої» від Хмельницького військового шпиталю. Словом, взаємодіяли гуртом, усім силовим блоком підтримували прагнення резервістів-тероборонівців навчатися захищати рідний край і бути найкращими.
Згадали нещодавно забуте…
Начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБз) бригади ТрО підполковник Юрій Мальнєв офіцерську портупею повісив на гачок 15 років тому, звільнився у запас з посади начальника штабу – першого заступника начальника військ РХБз ЗахОК.
Запитую підполковника, чи важко йому майже в 60 років по полях-полігонах скакати, які навчальні місця вже пройшли, що далі.
– Та не важко, скучив я за військом! Від 2006-го минуло часу чимало, аби все пам’ятати до дрібниць, але й не так багато, щоб його забути, ‒ каже офіцер. – У складі групи управління бригади ми вже пройшли три навчальні точки: порядок підготовки до стрільби й ведення вогню, надання першої меддопомоги пораненому, інженерна підготовка, де розглянули практично усі види мін, інших інженерних боєприпасів, які використовують не лише ЗС України, а й окупаційні війська РФ. Нині виконуємо практичні вправи стрільб із автомата АК-74 та кулемета ДП-27. З автомата, кулемета, пістолета, з гранатометів стріляв за службу багато, а ось із ДП калібру 7,62х54 стріляю вперше, цікавий досвід. У нас практично всі кадрові офіцери, які в різний час проходили військову службу, тому для нас це не нове, ми просто згадали недавно забуте.
У бригаді територіальної оборони Хмельниччини чимало цікавих і дуже різних за світоглядом, професією і минулим людей: від зовсім молодих-безвусих до сивочолих дядьків у окулярах із товстими лінзами, від успішних бізнесменів-підприємців до тих, хто лише починає пізнавати дорослий світ і шукає-випробовує себе в різних професіях.
У кожного своя зброя…
Приміром, депутат Хмельницької міськради, заступник завідувача оборонного її відділу Ігор Олійник теж тут, у строю. Він стрілець роти контрдиверсійної боротьби бригади тероборони, тривалий час був радником міського голови Хмельницького з питань АТО, доброволець, ветеран російсько-української війни.
– Моя війна розпочалася ще у 2013-му з Революції Гідності на Майдані. З початком вторгнення росіян на Луганщину і Донеччину мене через проблеми зі здоров’ям у військкоматі забракували. Та товариш покликав у добробат «Січ». Спочатку Слов’янськ, потім Курахове, Піски… Переконаний: кожен громадянин України має тримати палець на спусковому гачку зброї, направленої на ворога. Це умовно кажу – зброї. У кожного вона різна. У військових – вогнепальна, важка, броньована, у бізнесмена – крам із відсотками напоготові армії надати, у фермера – сітки з запасом городини на батальйон чи стос талонів на пальне, у домогосподарки – сухі борщові набори чи ганчірки з нитками для плетіння маскувальних сіток. Ми усі і кожен маємо разом боротися за перемогу над ворогом, який зазіхає на святе – нашу землю, волю і Незалежність. Якщо ми будемо єдині в прагненні до боротьби, нас ніхто ніколи не переможе. Тому поважаю й ціную кожного, хто записався і уклав контракт на службу в резерві й готовий стати на захист своєї родини, міста, Батьківщини.
Тероборона – основа національного спротиву
Начальник відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» полковник Євген Клімов прибув із вищого штабу у Хмельницький зовсім не з інспекцією чи перевіркою. Його завдання, як сам каже, – спостерігати, допомагати, підказувати, направляти.
– Наша спільна з командуванням бригади мета – якість і ефективність у проведенні навчальних зборів із резервістами. Кожен солдат, сержант і офіцер має знати свою роль та місце і щодня, від зборів до зборів, від навчань до навчань, зростати професійно. Територіальна оборона – основа національного спротиву, те резервне ядро, яке стане міцним фундаментом обороноздатності країни. 25 травня Президент України подав у парламент проєкт закону № 5557 «Про основи національного спротиву», що визначений невідкладним. Його ухвалення Верховною Радою врегулює питання розвитку тероборони, організації руху опору й відповідної підготовки громадян України для унеможливлення чи запобігання зовнішній агресії.
Фото автора
