Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Розрив 125 мм танкового снаряда на 4-му поверсі нового термінала струсонув усю будівлю. Командир роти капітан Богдан Б. схопив рацію.
— «Лях», я «Орел», що у вас?
— Обстріл з району цементного заводу. Пряме влучення осколково-фугасного снаряда!
— Усі живі?
— Поки не знаю.
За кілька хвилин нова доповідь.
— Командире, у нас один «трьохсотий» і троє контужених. Ідемо з поверху…
Так почався найпам’ятніший день у бойовій біографії нині підполковника, заступника командира однієї з мотопіхотних бригад ЗС України Богдана Б.
Ішов липень 2014 року. Позаду — бої за звільнення Маріуполя в складі батальйону майора Михайла Драпатого і формування зведеної механізованої роти. І ось нове відповідальне завдання — оборона Донецького аеропорту.
Зведена рота 72-ї ОМБр під командуванням випускника Військової академії (м. Одеса) офіцера Богдана Б. другий місяць тримала оборону в новому терміналі Донецького аеропорту. У складі підрозділів 95-ї бригади та 3-го полку спеціального призначення підрозділ капітана Б. утримував під своїм контролем основну частину будівлі.
— Наша зведена рота чисельністю 55 осіб займала оборону в будівлі нового термінала, — згадує Богдан. — У той період проросійські бойовики вели в основному позиційні бої з використанням стрілецької зброї і гранатометів. Важке озброєння застосовували рідко. Будівля термінала не була пристосована для захисту від важкого озброєння. Алюмінієвий профіль несучих конструкцій прострілювався з будь-якої зброї. На четвертому поверсі у нас був спостережний пост. Звідти ми бачили все пересування російських найманців і могли коригувати вогонь наших вогневих засобів. Мабуть, бойовики зрозуміли, хто для них є найбільшою загрозою, і вирішили вдарити по терміналу з танка. Відстань була невеликою, близько трьох кілометрів. Снаряд розірвався всередині поверху, уламки прошили все навколо. Дивно, що ніхто серйозно не постраждав. Після цього психологічно складно було змусити людей нести службу в незахищеній будівлі. Тоді я вирішив узяти автомат, бінокль і самому вирушити на спостережний пункт. Зі мною пішло кілька добровольців. А до вечора весь особовий склад роти приєднався до нас. Ось що означає сила особистого прикладу, — ділиться своїм досвідом офіцер.
Рота капітана Б. продовжила успішно коригувати вогонь. Основна складність полягала в тому, що позиції ворога були розташовані в житлових районах Донецька. Потрібно було діяти так, щоб від відповідних дій не постраждало мирне населення. Це вдалося зробити завдяки точним координатам своєчасно переданим в штаб. Коли танк бойовиків знову відкрив вогонь по аеропорту, спостерігачі спрацювали чітко. Наші артилеристи прицільним вогнем знищили його. Хмара від вибуху боєкомплекту танка стояла до неба над цементним заводом…
Ротація капітана Б. з аеропорту була вимушеною. На початку вересня прийшла звістка про загибель у бою його 20-річного молодшого брата Тараса. Богдан поїхав на похорон, а потім ліг у госпіталь. Далася взнаки контузія. Незабаром офіцер отримав нове призначення на посаду командира батальйону і відразу відбув у селище Гранітне, де підрозділ вів важкі бої. Разом із батальйоном Богдан організовував оборону на цьому напрямку. А потім були бойові дії поблизу Старогнатівки, Докучаєвська й Авдіївки. Під час війни Богдан устиг з відзнакою закінчити Національний університет оборони імені Івана Черняховського.
І нині підполковник Богдан у строю в районі проведення операції Об’єднаних сил на Луганському напрямку.
