Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Хроніка однієї гендерної мобілізації
Хто такий Сергій Кужугетович у Росії знає майже кожен!
І ті, хто не так давно відслужив строкову, і ті, хто продовжує служити в армії й досі. Безумовно, знають також його і ті потенційні призовники, хто, наминаючи поки що за дві щоки мамині пиріжки, вже не сьогодні-завтра готується стати до її «непереможних», як трублять реляції, лав…
Отож, із інтригою особливо і не витанцювалось… Бо Сергій Кужугетович, це — сам Сергій Шойгу!Власною персоною,можна сказати…
Він же — уславлений маршал. Він же — діючий нині міністр оборони еРеФії, він же — кавалер Зірки Героя Росії, він же — військовий теоретик, він же — полководець, і взагалі, він сам — всьо-усьо для всіх і вся, хто, не жаліючи живота свого, вірно служить Родінє!..
У його міцній кулацюрі, побалакують підлеглі, акумульована нині вся військова доктрина збройний сил Росії — із усією її хитромудрою тактикою від китайського полководця Сунь-дзи, із усією її геніальною стратегією від німця Карла фон Клаузевіца, із усією її фортифікаційною нездоланністю від колишніх царських генералів-теоретиків та практиків Олександра Андрійовича Свєчіна та Дмитра Михайловича Карбишєва…
Чули про таких?!.
Ну, а якщо і цього не вистачить, щоб зупинити ворога, то у Сергія Кужугетовича у книжковій шафі про всяк випадок завжди напоготові безвідмовна зброя будь-якого воїна-оборонця — ваговитий фоліант «Наука перемагати», писаний ще генералісимусом Олександром Суворовим…
З такою фундаментальною «наукою», повірте мені, не страшний ніякий рукопашний бій… Ось як та-ра-ра-х-не наш герой-батий Сергій Кужугетович тими пудовими палітурками когось по тім’ячку, так, вважай, для зайди-супостата теорія одразу переходить у не зовсім живу практику… Із неодмінними поминальними днями… як фінал!
Ось такий він — колишній міністр-надзвичайник, почесний громадянин Московської області та республік Туви і Хакасії — Сергій Шойгу!
Атепер — інтрига! Відгадайте, хто така Феодосія Прокопівна?!. Новий прессекретар міністра оборони замість генерал-майора Росіяни Марковської?!.
Новий виконавець із особливих доручень при маршалі?!. Одна з нових офіціанток у буфеті Міністерства оборони?!.
Ех, ніколи не здогадаєтесь… Феодосія Прокопівна, це — сама бояриня Морозова, головна героїня з однойменної картини Василя Сурікова, яку маститий живописець присвятив темі розколу в російській православній церкві у ХVII столітті за патріаршества Никона.
…Але до чого тут, скажімо,сучасна російська армія?!.
Може, на перший погляд, і справді ні до чого… Якби ім’я цієї одіозної жінки-«старовірки» не асоціювалось із одним армійським почином у РФ…
Виявляється, зовсім нещодавно задумав маршал Сергій Шойгу таку оригінальність — залучити «старообрядців» із рідної йому Республіки Туви до тренувань військовослужбовців.
Що ж, резон тут, безумовно, є… Та і як не підтримати ініціативу маршала,коли аргументи в нього залізні?!
«Більшість тих, — розмірковує Сергій Кужугетович, — хто живе тут, у тайзі, у степу, у горах, вони ж не виживають, вони — живуть. Живуть нормальним повноцінним життям. Я, принаймні, знаю багатьох таких… І постараюсь залучити їх до того, аби вони навчали наших хлопців… Ці «старообрядці» можуть і посіяти, і з їжі щось путнє роздобути, і будинок звести і баньку змайструвати…»
Авжеж, згоден!..
Обома руками голосую «за»!..
Оскільки армійська служба — це не тільки закаблуки бити в парадних «коробочках» на Красній площі й безперестанку козиряти генералам на асфальті. На солдатську долю чого тільки не випадає…І в окопах до нитки мокнути, і на морозі дрижаки ловити, і сухарі з рукава смоктати…
Тож, вірю: нинішні вправні сини-нащадки розкольниці боярині Морозової із їхнім фантастичним хистом та вмінням виживання за будь-яких нештатних ситуацій їй-право стануть гарними інструкторами-наставниками для військовиків… Та й у самого маршала, кінець-кінцем, теж з’явиться чудова нагода вправлятися в теорії… Скажімо, накрапати сторінок так на шістсот трактатець «Наука виживати»…
А чом би і ні?!.
Якщо тилові служби в російській армії геть пасуть задніх, то солдатові не гріх і самому подумати про способи та про методи власного виживання… Як, приміром, стріляти без патронів, як варити суп із сокири, чи збігати до комунальної баньки в найближчому населеному пункті…
До речі, про баньку, яку вже тут згадував достославний маршал. За російським фольклором, «банька, водка и молодка» завжди були неодмінними атрибутами чоловічого дозвілля…
Але це вже, здається, тема іншої наукової розробки… І сюди «старовірці» Феодосії Прокопівні зі своїми практичними порадами щодо виживання краще не сунутись…
Не жіночого ума це діло!.. І ми із маршалом у цьому питання, як ніколи, сподіваюсь, — солідарні!..
Спеціально для АІ підготував —
Марко Джавелін, ад’ютант бравого вояка Йозефа Швейка.
