Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Об’єднана міжнародна група з підготовки (Joint Multinational Training Group – Ukraine, далі JMTG – U), започаткована понад шість років тому за ініціативою США, відповідає за підготовку, консультування та наставництво українських кадрів задля підвищення тренувального потенціалу та оборонних можливостей ЗСУ й інших військових формувань України. Група працює з українськими партнерами над розробкою і впровадженням систем підвищення бойової підготовки та можливостей навчального центру, проводячи навчання й колективні тренування на рівні бригади й нижче. Свого часу до JMTG – U також приєдналися представники збройних сил Канади, Великої Британії, Литви, Данії, Польщі та Швеції. Проте провідну і командну роль у ній продовжує відігравати саме американський контингент, власне, оперативно-тактична група (Task Force), що формується на певний період зі складу як активного, так і резервного компонентів Армії США.
Про новий «командний елемент»
Починаючи з 2015 року в навчальному центрі в Яворові на Львівщині послідовно перебували військовослужбовці таких з’єднань та частин, як 173-тя повітряно-десантна бригада Армії США («Небесні солдати»), 278-й бронекавалерійський полк Національної гвардії штату Теннессі («Третій Теннессійський»), 101-ша повітряно-десантна дивізія Армії США («Орли, що кричать»), 32-га піхотна бригадна бойова група Національної гвардії штату Вісконсин («Червона стріла»), останнім часом роль наставників українських воїнів виконувала ОТГ «Ілліні», до якої увійшли представники 33-ї піхотної бригадної бойової групи Національної гвардії штату Іллінойс («Дивізія Золотого Хреста»). А на церемонії 16 квітня перед гостями, серед яких були Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та Повірена у справах Посольства США в Україні Крістіна Квін, свій червоно-чорний прапор зі стилізованим зображенням ворона розгорнула ОТГ «Рейвен», укомплектована бійцями 81-ї механізованої (на бойових машинах «Страйкер») бригадної бойової групи Національної гвардії штату Вашингтон (не плутати цей північно-західний штат із містом Вашингтон, столицею США, що в окрузі Колумбія!).
Навіть за цими назвами можна відчути, що йдеться про заслужені частини із великою та цікавою історією, власними традиціями та символікою. Тож хто вони, новий «командний елемент» JMTG – U?
Насамперед варто зазначити, що Національна гвардія є військовим формуванням, старшим за Армію США – так склалося історично, що підрозділи добровольців або «громадяни-солдати» з’явилися у цій країні ще до створення регулярного війська. Нацгвардія США не є жандармським формуванням, «другосортними» чи кадрованими частинами або «народним ополченням» – це невеликі збройні сили кожного з 50 штатів, які у мирний час підпорядковані губернаторові штату, і за його вказівкою через відповідного командира (генерал-ад’ютанта) можуть бути застосовані, наприклад, для ліквідації наслідків стихійних лих або надання допомоги поліції у припиненні масових безладів. Причому переважна більшість нацгвардійців – саме добровольці, які проходять службу за контрактом у статусі резервістів, регулярно відвідуючи навчальні збори у час, вільний від роботи (за що їх жартома іменують «солдатами вихідного дня»). Водночас НГ є «резервом першої черги» для Армії США (а авіація НГ – для Повітряних Сил США), і у разі потреби Президент США має право викликати Нацгвардію на федеральну службу (або «федералізувати») – у повному складі чи у складі певних частин та з’єднань. Враховуючи це, а також наявність у лавах Нацгвардії великої кількості ветеранів «активної служби» (їх нині легко розпізнати за нашивками на правому рукаві польової форми, де традиційно американські армійці носять символіку з’єднань, у яких вони проходили службу раніше), легко збагнути, що службового, і ,зокрема бойового досвіду, у «громадян-солдатів» удосталь. Бути нацгвардійцем у США – це і престижно, і вигідно, адже така служба стимулюється «соцпакетом», у якому важливе місце займають пільги, спрямовані на здобуття освіти.
У разі потреби Президент США має право викликати Нацгвардію на федеральну службу (або «федералізувати») – у повному складі чи у складі певних частин та з’єднань
Із піхотної дивізії до «страйкер-бригади»
81-ша бригада вперше створена 1917 року як піхотна, у складі 41-ї піхотної дивізії, під час розгортання Армії США після вступу країни в Першу світову. До її складу тоді увійшли 161-й та 162-й піхотні полки, укомплектовані нацгвардійцями західних штатів (зокрема, Вашингтона, Орегона та Айдахо). До слова, 161-й полк веде свою історію із березня 1886-го, від двох піхотних полків, сформованих із підрозділів Вашингтонської територіальної міліції.
41-шу дивізію однією з перших у грудні 1917-го перекинули в Європу, проте на фронт та не потрапила і виконувала роль «депо», готуючи поповнення для чотирьох інших американських піхотних дивізій. У міжвоєнний період 81-шу піхотну бригаду розквартировано на рідному Північному Заході, на території штатів Вашингтон та Монтана.
1940 року нацгвардійців викликано на федеральну службу, 41-шу дивізію переформовано з двобригадної/чотириполкової структури на триполкову, внаслідок чого управління 81-ї бригади розформовано, а «зайвий» 161-й полк планувалося перекинути для посилення оборони Філіппін. Проте японський флот атакував американську базу в Перл-Харборі до відбуття частини із порту Сан-Франциско, і з початком Другої світової війни полк перекинуто на Гавайї. Згодом 161-й піхотний полк у складі 25-ї піхотної дивізії (відомої як «Тропічна блискавка») брав участь у битвах Тихоокеанської кампанії, зокрема, визволенні Гуадалканалу, Соломонових островів, Філіппін.
Після нетривалої участі в окупації Японії наприкінці 1945-го нацгвардійці 161-го полку повернулися до мирного життя, під час якого відбувалося багато реформ і трансформацій. Зокрема, 1 січня 1968-го на базі підрозділів 161-го піхотного полку відбулося відродження 81-ї бригади Національної гвардії штату Вашингтон – спочатку як окремої легкої піхотної, потім мотопіхотної, і у складі різних дивізій.
Відповідно до завдань НГ, 81-шу бригаду неодноразово залучали до реагування на надзвичайні події, такі як повені 1975-го, 1990-го та 2007 років, виверження вулкана Сент-Хеленс 1980-го, лісових пожеж 1994-го, масових безпорядків 1999 року (відомі як «Битва у Сієтлі»).
Як одне зі «з’єднань підвищеної готовності», 81-ша бригада двічі «федералізувалася» і з березня 2004-го по березень 2005 року та з серпня 2008-го по серпень 2009 року в повному складі залучалася до операції «Іракська свобода» (Operation Iraqi Freedom), беручи участь у бойових діях.
«Страйкер-бригади», здатні до оперативного перекидання повітрям, посідають проміжне місце між з’єднаннями легкої піхоти, оснащеними легкоброньованими автомобілями «Хамві», і танковими з’єднаннями, в основі озброєння яких – танки «Абрамс» та гусеничні ББМ сімейства «Бредлі»
З липня 2015 року почався процес переформування з’єднання у «Страйкер-бригаду», тобто озброєну 8-колісними бойовими бронемашинами сімейства «Страйкер» виробництва американської компанії General Dynamics Land Systems, що включає понад десяток моделей – від звичайних бронетранспортерів до самохідних гармат і мінометів. Це навіть знайшло відображення у її нинішній англійській назві: 81st Stryker Brigade Combat Team. Відповідно до поглядів військово-політичного керівництва США, «Страйкер-бригади», здатні до оперативного перекидання повітрям, посідають проміжне місце між з’єднаннями легкої піхоти, оснащеними легкоброньованими автомобілями «Хамві», і танковими з’єднаннями, в основі озброєння яких – танки «Абрамс» та гусеничні ББМ сімейства «Бредлі».
Наразі 81-ша бригада, штаб якої дислоковано в Сієтлі, налічує шість батальйонів: розвідувальний (за традицією, іменується «кавалерійський ескадрон»), три піхотні (механізовані), артилерійський (за українською термінологією – «дивізіон»), бригадний інженерний (до нього, крім інженерних рот, входять протитанкова рота і роти зв’язку та військової розвідки) та бригадний батальйон забезпечення (в якому зосереджено всі тилові підрозділи, включно із медичною ротою). Цікаво, що два батальйони 81-ї бригади є прямими нащадками 161-го піхотного полку Нацгвардії штату Вашингтон – хоча полкова ланка управління у Армії США переважно скасована, знов-таки, за традицією, ці дві самостійні частини продовжують зберігати «родинні зв’язки» та історичні назви 1-го та 3-го батальйонів 161-го полку.
Традиції і символіка та корпоративна вербальність
Перебуваючи у статусі «резервного компонента», 81-ша бригада разом із ще двома «Страйкер-бригадами» Армії, що перебувають «на активній службі», входить до складу 7-ї піхотної дивізії, пунктом постійної дислокації якої є Об’єднана військова база Льюїс-Маккорд. Тому на лівому рукаві ці нацгвардійці носять нашивки з дивізійною емблемою, де на червоному диску зображено чорний «пісочний годинник»,утворений двома трикутниками (натяк на номер дивізії – ця геометрична фігура утворює дві «сімки», одна з яких перегорнута). Популярною залишається і стара емблема, затверджена у часи, коли бригада відродилася як окрема – на білому квадраті з заокругленими кутами та червоною полосою по краях зображено ворона, причому це зображення виконано у стилістиці трьох племен корінних жителів Північного Заходу США. Ворон, крук – птах, якого індіанці шанували й розповідали легенди про його надприродні здібності, тому саме його було обрано як символ вашингтонських нацгвардійців, і цю емблему можна побачити і на їхньому прапорі, і на правому рукаві військової форми (у тих із них, хто не служив раніше в інших з’єднаннях).
Залишається лише додати, що назва оперативно-тактичної групи «Рейвен» (Task Force Raven), що розпочала роботу в Україні, власне, перекладається на українську як «Ворон»…
Сергій Коваленко, спеціально для АрміяInform
фото з ФБ-сторінок Joint Multinational Training Group – Ukraine та Посольства США в Україні
