Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
У Міністерстві оборони звернули увагу на те, що останнім часом тема організації харчування в українській армії активно обговорюється у медіа і деколи вражає незнанням нормативно-правової бази, якою регламентовано даний вид діяльності.
Про це на брифінгу в Укрінформі сказав т.в.о. заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Дмитро Стамболов.
За його словами, перший міф щодо організації харчування в українській армії полягає в тому, що начебто тендерна документація складена під одну компанію-постачальника.
«Закупівельні процедури відбуваються через Державну систему прозорих торгів, де компанії змагаються між собою за надання послуг МО на конкурентній основі. Для організації харчування Збройних сил було розпочато 9 закупівельних процедур щодо забезпечення харчування ЗСУ. У 9-ти процедурах брали участь 14 компаній. Залежно від регіону — від 6-ти до 9-ти компаній на кожну», — зазначив Стамболов.
Він зауважив, що згідно з другим міфом, начебто не всі компанії можуть змогу брати участь у тендерах через дискримінаційні кваліфікаційні вимоги.
«З 14 учасників — 9 компаній, які вийшли на торги, цілком відповідали кваліфікаційним вимогам, це великі компанії, потужні, які раніше надавали послуги ЗСУ і мали змогу на конкурентних умовах виграти торги. Решта 5 учасників були визначені як такі, що не можуть брати участі в тендерах. Вони або мали ознаки фіктивності, або мали недоліки з огляду на фінансові спроможності та виробничі потужності», — розповів представник МО, запевнивши, що про «прописування» тендерних умов саме під якусь одну компанію не може йтися, бо тоді б жодна інша компанія не мала б змоги вийти на торги.
Він також наголосив, що аналогічні вимоги в закупівлях встановлюються не в перше і дають змогу замовнику переконатися в благонадійності та добросовісності учасників, а до розробки тендерних вимог залучаються фахівці різних структур.
Третій міф, за словами представника МОУ, — про начебто неефективність компанії-виконавця і постачання неякісних продуктів до ЗС.
«У 2019 році було зафіксовано більш ніж чотириста порушень постачання харчування до ЗС по всіх компаніях, які працювали зі Збройними силами. У 2020 році — 714. На початку 2021 року складено поки що 80 актів, але 50 із них були врегульовані на місцях. Та слід зазначити, що ці акти стосуються не лише якості продуктів харчування, найчастіше постачальники не дотримуються умови договорів щодо асортименту, кількості, якості продукції та термінів поставки», — пояснив Стамболов і додав, що вважає цьогорічну статистику робочим моментом, який має дієві шляхи та методи врегулювання, а загострення уваги ЗМІ до цього питання викликаним бізнес-конкуренцією.
Четвертим міфом він назвав начебто монополізацію ринку однією компанією, яка виграла тендер.
Він нагадав, що процедури закупівлі розпочинаються і регламентуються законами «Про публічні закупівлі» та «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
«Не передбачено жодного обмеження щодо кількості лотів, які може виграти підприємство. З огляду на це, не може бути встановлено, що те чи інше підприємство може виграти один лот, два чи всі. Тим, хто постійно педалює тему монополізації, варто апелювати до ЗУ „Про захист економічної конкуренції“, який чітко визначає поняття монополізації», — наголосив Стамболов, зазначивши, що в рамках договірних зобов’язань із суб’єктом господарювання МОУ має можливість змінити компанію-постачальника, що було б неможливо, якби на ринку була монополія.
Він також нагадав, що Антимонопольний комітет дав висновок на підставі ЗУ «Про захист економічної конкуренції» про відсутність факту монополізації ринку, і лише АМКУ є уповноваженим органом, який може визначити чи є в даному питанні монополія, чи ні.
