Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Є така солдатська приказка: бійся старшої людини в професії, де помирають молодими. Це означає, що знання та уміння воїна дозволили дожити йому до сивого волосся.
За маскою зовнішньої неквапливості, ба навіть вайлуватості, приховується сталевий характер та бійцівська наснага.
Михайлові з Львівщини майже 60 років. Учасник Революції Гідності та подій Майдану. Згодом боєць добровольчого батальйону «Донбас». І на війні з російським агресором, фактично, з першого дня.
«Незабаром світле Христове Воскресіння! Не забудьте у своїх молитвах згадати солдатів, які боронять ваш спокій»
У підрозділі він — найстарший з воїнів. Утім, роки не заважають йому на рівні з усіма нести службу на бойових позиціях на одному з найнебезпечніших напрямків лінії зіткнення в районі ООС.
А ще, пан Михайло – дуже скромна особа. Воліє більше розповідати про свою цивільну спеціальність столяра. Та про те, як виготовити красиві дерев’яні вікна та двері, аніж про якісь епізоди з бойової біографії.
– Це ви б його побачили з РПГ під Маріуполем, коли ми там стояли, – говорять Михайлові побратими. – «Дядя Міша» давав вороженькам добряче прикурити. Він і з «шайтан-трубою» і з кулеметом справжній майстер.
А ще Михайло має в активі три здійснених у 50 років парашутних стрибки.
– Це було, коли добровольці з «Донбасу» почали переходити на контракт до військових частин Збройних Сил України. Я з побратимами спочатку прийшов до однієї з десантно-штурмових бригад. А там кажуть, що кожен має виконати програму стрибків, – розповідає він. – Ну, думаю, хай будуть стрибки. Бо я завжди роблю все разом із побратимами без огляду на свій вік. Перший раз, як кажуть, не відчув. Другий – сподобалось. Коли просився на третій захід мене запитали, а скільки вам років?! Відповідаю, що п’ятдесят один. А мені відмова: «вам за віком не положено». Більше двох — тільки до сорока п’яти років. То ледь їх умовив. Бо усі хлопці стрибають, а я що — на травичці маю перепочивати?!
Як і будь-який галичанин, Михайло не оминає можливості переказати пасхальні привітання дружині та двом синам, а також усій громаді міста Кам’янка-Бузька, де він проживає.
– Незабаром Великдень, світле Христове Воскресіння! Тож, люди, будьте всі здорові! Святкуйте добре. Йдіть до церкви! І не забудьте у своїх молитвах згадати солдатів, які боронять ваш спокій і забезпечують вам можливість мирно жити! – каже він.
Фото автора
Відео: Олександр Мостовий (Військове телебачення України)
