Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
В’ячеслав, Василь та Вадим – рідні брати − родом із Вінниччини. Старшому – 22 роки. Середній Василь та молодший Вадим ще й двійнята, молодші від В’ячеслава на рік. А між собою… на 15 хвилин.
Брати служать у мотопіхотному підрозділі, що нині виконує завдання у районі проведення операції Об’єднаних сил. І те, що хлопці потрапили в один підрозділ, командування, безумовно, вважає дуже позитивним: хлопці дуже органічно «вписалися» у колектив. Вони тямущі, спортивні, технічно грамотні: усі троє в навчальному підрозділі опанували фах механіків-водіїв бойових машин піхоти.
Як кажуть співслужбовці, з-поміж трьох братів середній Василь – записний дотепник. Зрештою, ми й самі мали нагоду переконатися у цьому. Навіть про серйозні речі він здатен розповісти з усмішкою та гумором.
До прикладу, про свою щиру любов до професії «мехвода» БМП-1 хлопець каже, що понад усе любить «всипать дусту» на своїй «копійці».
– Як були на полігоні на Львівщині, то на своїй БМП-1, напевно не одну сотню кілометрів по полях та болотах накрутив. Навіть через водну перешкоду переправлялись на ній, – розповідає він. – Дуже мені подобається ця робота. І водити «беху», і обслуговувати її, копирсатися в двигуні. Бо БМП-1 машина добра, лише їй потрібен своєчасний догляд і турбота. То й буде працювати як годинник.
З його слів, після «учебки» було легше увійти на посаду в підрозділі, бо тут вже чекав старший брат, який докладно все показав і розповів: як і що потрібно робити, як доглядати за технікою та озброєнням, та й загалом, як засвоїти фронтові солдатські премудрості.
Василь із Вадимом щойно відстояли свою зміну на спостережних постах. І дійшовши до безпечного місця, скинули броню та шоломи, присіли перекурити. До молодшого брата відразу сунулась місцева собака Жуля, що живе на ВОПі. Мовляв, погладь мене! Звісно, воїн приділяє собачаті увагу. І та аж мружиться від задоволення, коли солдат чухає тваринку поміж вушка.
– Мене брати покликали до війська, – розповідає Вадим. – Мовляв, тут знайдеш собі діло до вподоби. І вони були праві. А ще, дуже люблю тварин. Пси і коти, які тут у нас живуть на ВОПі, дуже допомагають приборкати щоденний стрес.
Єдине, чого бракує Вадимові у полі, то це повноцінного спортивного залу. Він каже, що в шкільні роки займався важкою атлетикою. І досяг у цьому виді спорту певних результатів. До прикладу, для нього і нині не проблема зробити п’ять підходів жиму стокілограмовою штангою. Але, каже, на бойових позиціях для цього не час. Бо слід концентруватися на виконанні завдання, пильно нести службу і не дати ворогу шансів просунутись ані на метр.
– Як полізуть, то будуть удобрювати наші чорноземи, – серйозно каже наймолодший.
Згодом до братів приєднується й старший В’ячеслав. Обійнявши їх, присідає поруч. Як «першопроходець» у війську розповідає, яким чином розпочалась служба для усієї трійці.
– Служу з 2018 року. Спершу до війська пішов мій однокласник. А через чотири місяці і я. У навчальному центрі здобув спеціальність механіка-водія БМП-1 та призначення у цей підрозділ. Десь через пів року «підтягнувся» й середній брат. А згодом і молодший приєднався до наших піхотних лав, – говорить В’ячеслав. – А те, що військова фортуна звела усіх нас трьох в одному підрозділі – це щастя. Бо тепер ми не лише брати, а й побратими по зброї!
Хлопці кажуть, що до війська у кожного із них були свої уподобання та стиль життя. Ба навіть, подекуди чубились через якісь побутові дрібнички. Але в армії все змінилось діаметрально протилежно: більш дружньої команди годі знайти.
– Ми стали більш серйозними. У бойовій обстановці не до якихось дрібних чвар. Навпаки, потрібно слідкувати та підтримувати одне одного, як братам годиться, – говорить старший В’ячеслав. – За чотири місяці в мене завершується термін контракту. Але нині я вже знаю точно, що своїх малих не залишу і буду підписувати ще один. Бо вдома мені не сидітиметься спокійно, знаючи, що молодші брати тут, на передовій. То будемо й далі служити брат за брата!
Фото автора
Відео: Олександр Мостовий, Олег Шипуля (Військове телебачення)
