Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Фаховий військовий із 20-річним стажем служби Віталій Баранов до початку війни на сході України перебував у запасі. Під час подій у лютому 2014 року одним із перших пішов до військкомату добровольцем, звідки був направлений до 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантної бригади.
Разом із підрозділом на посаді помічника командира з оперативного забезпечення, а потім виконувача обов’язків комбата побував у найгарячіших точках Донбасу ‑ Пісках, Водяному, Опитному, ДАПу, які стали символами героїзму українських солдатів і їхньої трагедії.
Нині Віталій Баранов очолює Всеукраїнську громадську організацію «Об’єднані війною. 90-й батальйон», є радником голови Київської облдержадміністрації у справах учасників АТО/ООС та розв’язує проблемні питання захисників України — воїнів АТО.
— Віталію Анатолійовичу, Ви очолили 90-й батальйон у найгарячіший час, захищаючи Донецький аеропорт. Розкажіть про моменти тих подій, що найбільш запам’яталися?
— Гарячі моменти почалися із 16 січня 2015-го, а найгарячіші дні були із 19 січня по 21 січня в обороні Донецького летовища, коли ми зазнали найтяжчих втрат і втратили контроль там.
Ми говоримо, що оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні. Але є факт історії, де ще два дні наші захисники — група старшини Максима Ридзанича (позивний «Адам») перебувала у повному оточенні в приміщенні пожежного депо. Вони вийшли із Донецького аеропорту тільки 23 січня.
Тому оборона Донецького аеропорту тривала не 242 дні, а 244. Фактично його оборона завершилася 23 січня, коли остання наша команда вийшла за межі летовища.
Потрібно було підіймати бойовий дух побратимів
— Що видалося найскладнішим у той час?
— Чекати. Позбавлені під час боїв радіозв’язку, ми змогли поставити лише кілька радіостанцій на свою хвилю, щоб спілкуватися між собою. А з рештою і той зв’язок був втрачений. А також неможливість надати допомогу хлопцям, нерозуміння ситуації, яка склалась у ДАПу, й слідкувати за повідомленнями по сепаратистському телебаченню про наших загиблих.
Особливо було важко, коли наша бригада зазнала найбільших втрат 18-21 січня 2015-го. Тоді загинули 25 військових, потрапило у полон 16. Це трапилося після двох підривів термінала. Після тих трагічних подій у підрозділі виникла сильна деморалізація. І я ставив собі завдання підіймати дух хлопців, зробити все, щоб вони повірили у силу своєї зброї і в себе.
— Вам довелося фактично формувати підрозділ, вирішуючи водночас безліч проблем. Як цей процес відбувався?
— Так, після 21 січня фактично по новому слід було формувати бойові підрозділи, підіймати їхню віру в перемогу. І самому підвищувати військовий рівень знань про озброєння, яке було в частині, оскільки я за військовим фахом сапер, але багато зразків ще не знав. Але бажання й бойові умови стимулюють швидко вчитися. Та й часу на розкачку не було.
Головна мета — об’єднати ветеранів для розв’язання їхніх соціальних проблем
— Ви очолюєте Всеукраїнську громадську організацію «Об’єднані війною. 90-й батальйон». Розкажіть, як вона працює?
— Головна мета організації ‑ об’єднання близьких людей для розв’язання соціальних та інших проблем ветеранів війни, родин загиблих, волонтерів, військово-патріотичне виховання молоді, донесення патріотичної точки зору до громади, підтримка патріотичних сил України.
Окрема наша турбота — підтримка родин загиблих побратимів і важкопоранених. Щороку на всі дні вшанування ми збираємося, їздимо по місцях поховань наших хлопців, навідуємо родини. Торік, коли розпочався карантин, ми своїм коштом родинам загиблих відвозили продовольчі пайки. На Новий рік дітям, у яких батьки загинули на війні, привозимо подарунки.
Окрема турбота — це підтримка родин загиблих побратимів і важкопоранених.
Взагалі підтримуємо родини не тільки побратимів із 90-го батальйону, які загинули, а й хлопців з інших підрозділів. Щоб їхні діти не були позбавлені уваги й вони розуміли, що побратими батька опікуються і підтримують їх.
Особлива турбота — нашому хлопцю, інваліду першої групи, Вадиму Ушакову, який перебуває повністю під нашою опікою. Навесні 2016 року, під час чергового обстрілу Авдіївської промзони, Вадим зазнав важкого поранення, яке прикувало його до інвалідного візка. Ми допомагаємо у придбанні ліків, лікуванні. Морально підтримуємо, щоб він постійно був з нами, відчував плече товаришів.
— У липні 2020-го Вас обрали позаштатним радником голови Київської облдержадміністрації у справах учасників АТО/ООС. Які основні проблеми, з якими зіштовхуються ветерани?
— Коли я прийшов на цю посаду, то зразу поставив перед собою три завдання. Перше ‑ максимально об’єднати ветеранську спільноту. Друге — допомога у розв’язанні соціальних проблем. І третє, головне питання, медичне забезпечення хлопців, які пройшли пекло війни.
І в цьому питанні багато проблем. Перша — те, що Київщина — єдина область без ветеранського шпиталю. Ветеранів війни обслуговують Друга чорнобильська лікарня, шпиталь Міністерства охорони здоров’я України в Циблях і санаторій для воїнів-афганців у Пущі-Водиці.
Ми наполягаємо на ухваленні програми обов’язкової диспансеризації учасників бойових дій. Бо багато хлопців мають кардіо- та онкозахворювання. Якби ми проводили своєчасну диспансеризацію, перевірку здоров’я, то могли б ці захворювання виявляти на ранній стадії, аби цих людей врятувати.
Друга проблема. Наразі, за наявності Міністерства у справах ветеранів, не ведеться статистика кількості ветеранів, які померли й від чого. Приміром, у Київській області — більшість смертей від кардіо- та онкохвороб. Але є ж і суїциди. І цим теж має займатися медицина. Щоб військові, які пройшли війну, обов’язково, раз на пів року проходили психологічну реабілітацію і з ними працював психолог. Так ми зменшимо кількість суїцидів.
Військові, які пройшли війну, обов’язково, раз на пів року мають проходити психологічну реабілітацію.
Як не боляче про це говорити, проте є ще одна проблема — алко- і наркозалежність серед учасників бойових дій. Я виступив з пропозицією створення закритого лікувального закладу, де б лікували ветеранів. Чому? Ветерани не хочуть лікуватися разом із цивільними. Їм легше перебувати у своєму середовищі й поправляти здоров’я.
На Київщині створять Центр допомоги учасникам АТО/ООС
— Як відбувається діалог із регіональною владою, є взаєморозуміння?
— Нині при Київській облдержадміністрації створено Координаційну раду, яка об’єднала ветеранську спільноту регіону. На її засіданні ухвалено рішення про створення Центру допомоги учасникам АТО/ООС при КОДА.
— Які він виконуватиме функції?
— Взаємодія КОДА з ветеранами і держорганізаціями, допомога у розв’язанні проблем учасників АТО/ООС. До його складу увійдуть психолог, юрист і консультант. Щоб ветеран міг звернутися за телефоном чи особисто до Центру і фахівці надали йому кваліфіковану допомогу.
— Як розвиваєте напрямок військово-патріотичного виховання?
— Упродовж двох років ВГО «Об’єднані війною. 90-й батальйон» разом із дітьми проводило туристичні табори, де ветерани російсько-української війни були помічниками вихователів.
Спільно з фахівцями КОДА проводимо уроки мужності у школах. У районах я звертаюся до управлінь освіти, щоб вони залучали ветеранів до різних патріотичних заходів, занять з військової підготовки. Хочемо створити у Вишгороді Центр патріотичного виховання на базі Товариства сприяння обороні України, при якому діятиме мобільна група, що виїздитиме у віддалені райони і проводитиме уроки військової підготовки. Адже, якщо поблизу Києва школи ще якось забезпечені засобами для військового навчання, то у віддалених селах це є проблемою.
— Як цьогоріч вшануєте пам’ять захисників Донецького аеропорту?
— Члени ГО «Об’єднані війною. 90-й батальйон» будуть присутніми в Залі пам’яті Національного музею історії України в Другій світовій війні, де відбуватиметься вшанування військових, загиблих у ці дні, захищаючи Донецький аеропорт. На Михайлівській площі столиці, біля Стіни пам’яті 21 січня пройде загальний молебень за загиблими воїнами, а в 18.00 біля Стіни пам’яті ми з лампадок викладемо фігуру диспетчерської вежі летовища як символ мужності та незламності захисників ДАП.
Закликаємо всіх громадян України 21 січня в знак вшанування пам’яті мужності захисників Донецького аеропорту запалити свічки пам’яті. Ми також звернулися до Міноборони, щоб цього дня воно залучило військові оркестри, які б на всіх аеродромах України дали концерти, присвячені захисникам ДАПу.
Фото Віталія Солоного
