Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Коли Росія почала гібридну війну на Донбасі, старший солдат Ігор Ємельянов служив водієм-акумуляторником у зенітному ракетному полку на Львівщині і не міг брати участь у боях на передовій. Разом з багатьма колегами він написав рапорт із проханням відрядити його до бойових підрозділів, які беруть участь в обороні рідної землі.
— У грудні 2014-го був призначений гранатометником у зведений загін Повітряних Сил ЗС України «Дика качка». Обов’язки стрільців, кулеметників, гранатометників у ньому виконували офіцери, сержанти і солдати з Повітряних Сил. Загін обороняв позицію «Зеніт» поблизу Донецького аеропорту. До війни там розташовувався зенітний ракетний дивізіон. Усе літо і аж до жовтня військовослужбовці дивізіону обороняли свої позиції. Не здали жодного метра території. І тільки восени, коли ракетники остаточно виснажились, їх замінили колеги зі зведеного загону, — розповів Ігор.
Його ротація почалася в грудні і тривала до лютого 2015-го.
— Звісно, нам було непросто. Часто стояли тумани й під їхнім прикриттям нас пробували атакувати диверсійні групи, — продовжує чоловік. — Практично щодоби — обстріли з мінометів та артилерії великого калібру.
Найбільший і найважчий бій загін прийняв 22 січня 2015 року.
— Я з побратимами перебував на спостережному посту, всю ніч по нас працювала артилерія, зранку стихла, — згадує Ігор. — І десь близько дев’ятої години побачили колону військової техніки. Танки, БМП, БТРи, МТЛБ, вантажівки з гарматами і людьми їхали у наш бік. На деяких були українські прапори, інші — без розпізнавальних знаків. Ми доповіли командуванню. Колона стрімко наближалася, ми чекали наказів, як діяти далі. Хто це? Наші виходять з летовища чи ворог використовує підступну тактику? Ці моменти очікування були найнапруженішими. Техніка під’їжджала все ближче. І ось чуємо з радіостанції: «Вогонь з усієї зброї! Атакує ворог!».
Ігор Ємельянов узяв ручний протитанковий гранатомет. У той момент його РПГ та зенітна установка ЗУ-23-2 були найпотужнішою зброєю на тому фланзі оборони.
-
- OLYMPUS DIGITAL CAMERA
— Раз за разом я вибігав на зручну для стрільби позицію, прицілювався і робив постріл. Один раз промахнувся, іншим разом граната зрикошетила. 22 постріли влучили в ціль. Також по бойових машинах, вантажівках і живій силі противника добре відпрацювала ЗУ-23-2 моїх колег. Вдалося знищити танк, БТР, МТЛБ, БМП і дві вантажівки «Урал». Ще один танк і БТР після влучання гранат були пошкоджені й втекли. Наступ противника ми відбили.
За сміливість у бою Ігор Ємельянов нагороджений орденом «За мужність». Після повернення зі зведеного загону отримав офіцерське звання і тепер у званні старшого лейтенанта служить у Першій Галицько-Волинській радіотехнічній бригаді Повітряного командування «Захід».
— Серед вартових неба — багато воїнів, які брали участь у запеклих боях на передовій, зокрема, у загоні «Дика качка», — каже Ігор. — Гадаю, якщо ситуація вимагатиме — багато авіаторів і фахівців протиповітряної оборони знову візьмуть в руки гранатомети, кулемети й не тільки.
Фото і відео з архіву Ігоря Ємельянова
