Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Трап, крок за кроком, і ось вода вже повністю поглинає військового моряка, ноги торкаються дна, над головою майже десять метрів. Видимість в акваторії обмежена. Водолаз опиняється практично в темряві, де над ним крізь воду ледь-ледь пробивається сонячне проміння. У такому середовищі, перш за все, варто заспокоїти дихання, швидко зорієнтуватися і, звісно, не забути про доповідь щодо самопочуття, і смикнути сигнальний кінець, аби подати «голос» на причал…
Ранок. Практична гавань Одеси. База підготовки водолазів Військово-Морських Сил ЗС України. Розпочинається тренувальний день водолазної групи аварійно-рятувального загону з практичного виконання водолазних спусків під воду. На причалі розгорнуто водолазний полігон, лежить спорядження та засоби забезпечення водолазних спусків і робіт. Поруч водолазне судно «Почаїв», на якому розгорнуто для надання допомоги водолазам барокамера.
Моряки за наказом керівника водолазних спусків швиденько надягають гідрокомбінезони разом з балонами для забезпечення дихання під водою. Далі зафіксовують кожну деталь безпосередньо на собі, надягають сигнальний кінець, чіпляють вантажний пояс, закріплюють маску, обов’язково підтягують браси, ще раз продувають компенсатор плавучості … і вперед, у море.
Перед водолазами стоять завдання з проведення пошуку, ідентифікації та підйому різного роду затонулих об’єктів.
Водолази практично відпрацьовують спуски під воду на глибину понад 10 метрів. Пошук затонулих об’єктів на дні моря здійснюють кількома способами, найважливішим і найефективнішим є так званий круговий метод пошуку. Принцип його роботи доволі простий. Для цього в море, у місце, де водолаз перебуває під водою, встановлюють так звану веху, іншими словами невеликий габарит. Від вехи тягнеться кінець мотузки до водолаза, відстань між ними декілька метрів. Цей спосіб дозволяє підводнику поступово за радіусом прочісувати ділянку дна по колу, а в умовах поганої видимості ще й служить орієнтиром. Якщо мотузка чіпляється на затонулий предмет, все –робота зроблена. Чим довша мотузка, тим більше вдасться пройти ділянки акваторії. Так, поступово, крок за кроком, триває пошук під водою, – розповідає кореспонденту АрміяInformтехнік аварійно-рятувальної групи аварійно-рятувального загону головний старшина Володимир Верник.
Щоб повідомити на причальну стінку про знайдений затонулий предмет, водолаз із дна моря може це зробити також за допомогою мотузки. Приміром, сильно смикнути мотузку, добряче її потрусити, далі знову смикнути (запасний сигнал, який призначається для індивідуальної ситуації або етапу). У такий спосіб водолаз, який перебуває нагорі, розуміє алгоритм дій водолаза під водою. А для того, щоб подати команду водолазу виходити на поверхню, на причалі треба тричі смикнули сигнальний кінець. За кілька хвилин з’являється голова водолаза, далі він рукою показує, що все в нормі, і виходить на трап.
Поступила раптова ввідна. Водолазам потрібно ретельно обстежити підводну частину корпусу кораблів, катерів та суден забезпечення на наявність вибухонебезпечних предметів. За сценарієм тренування цілком ймовірною є загроза мінування з боку ворожих диверсійних груп.
– Закласти міну ворог може будь-де. Чи в ділянці гребного гвинта, гвинто-рульової групи або ж донно-забортної арматури. Завдання – знайти та ідентифікувати міну, відбуксирувати її на безпечну для людей та кораблів відстань. Далі здійснюють підрив. Звісно, у разі неможливості буксирування вибухонебезпечного предмета, міну краще не чіпати, а підривати на місці, – пояснюють водолази.
До слова, такі тренування водолази відпрацьовують на постійній основі.
У разі виникнення екстрених ситуацій на кшталт тієї, коли водолаз непритомніє у воді, відшліфовуються елементи надання допомоги аварійному водолазу. Його оперативно евакуйовують на поверхню та доставляють у барокамеру на водолазне судно «Почаїв». Саме там лікар спеціальної фізіології визначає ступінь водолазного професійного захворювання та надає допомогу.
