Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Антон Завалюк був водієм БТР і далекобійником, а після повернення до війська став пілотом БпАК та командиром екіпажу 48-ї бригади.
Історію бійця оприлюднила на своїй Facebook-сторінці 48-ма інженерна Кам’янець-Подільська бригада.
39-річний Антон Завалюк із Мельниці-Подільської Тернопільської області нині командує екіпажем БпАК 310-го окремого інженерного батальйону 48-ї інженерної Кам’янець-Подільської бригади.
За успішне виконання бойових завдань він двічі нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Його військовий шлях розпочався ще у 2015 році. Тоді Антон служив в одній із бойових бригад і був водієм БТР. У 2016 році демобілізувався та повернувся до цивільного життя. Працював далекобійником і їздив дорогами Європи.
Однак після початку повномасштабного вторгнення він знову повернувся до війська.
«Я знав, що війна буде. Але одне — знати, а інше — почути: „Війна почалася“. Мені зателефонував друг близько сьомої ранку і сказав, що почалося. А вже о дев’ятій я був у військкоматі», — пригадує чоловік.
«Справа техніки»: Микола з ПЗРК за один вечір збив два реактивні «Шахеди»
Від водія тягача до пілота БпАК
У 2022 році Антон почав службу водієм тягача. Згодом опанував інші військові спеціальності — був сапером, командиром відділення, а потім став оператором БпАК.
Зрештою йому запропонували спробувати себе в ролі пілота безпілотного авіаційного комплексу.
«Я спочатку вагався. Але вирішив спробувати. І в мене вийшло», — каже чоловік.
5 січня 2026 року Антон розпочав навчання на пілота БпАК. За його словами, особливих складнощів у роботі не виникало — нова справа йому одразу сподобалася, а навички почали виходити.
Згодом Антон сам почав навчати інших військовослужбовців. Так він поступово став командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.
Разом із братом
До 48-ї інженерної Кам’янець-Подільської бригади Антона привів не лише військовий шлях, а й родинний зв’язок.
«У 48-й бригаді до повномасштабної війни служив мій брат Сергій. Коли 22 лютого ворог почав наступати на Україну, ми разом пішли боронити країну. Потрапили до 310-го батальйону. І досі служимо разом», — говорить Антон.
Від Донецького та Запорізького напрямків до Куп’янська
За роки повномасштабної війни Антон разом із побратимами служив на різних напрямках.
«З 2022 року були на Донецькому, Запорізькому та Дніпропетровському напрямках. Після цього — на Харківщину. І так до сьогодні. Зараз працюємо на Куп’янському напрямку», — говорить він.
На Куп’янському напрямку Антон виконував бойові завдання вже як пілот та командир екіпажу БпАК.
За успішне виконання бойових завдань він двічі отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Ще одну відзнаку Антон отримав за часів своєї першої служби: у 2015 році його нагородили медаллю «Захисника Вітчизни» від Президента України.
«Пішла у військо за чоловіком»: як подружжя морпіхів разом працює задля перемоги
«Нема ситуацій, які не можна вирішити»
За роки служби Антон навчився не дозволяти паніці брати гору над ситуацією.
«Нема ситуацій, які не можна вирішити. Я стараюся не впадати в паніку, а вирішити проблему. І стараюся так само говорити своїм підлеглим», — говорить військовий.
Для командира це особливо важливо, адже в складний момент його реакція впливає не лише на нього, а й на людей, які поруч і чекають рішення.
«Мотивація в мене завжди одна»
За плечима Антона — АТО, демобілізація, робота далекобійником, повернення до війська, різні військові посади, бойові напрямки, освоєння нової професії та командування екіпажем БпАК.
На запитання, що досі тримає його у війську, він відповідає: «Мотивація в мене завжди одна — вигнати ворога з нашої території».
Водночас Антон не приховує, що давно хоче повернутися до цивільного життя. Вдома на нього чекають дружина та двоє синів. Родина ставиться до його служби з розумінням.
Поки триває війна, він залишається у строю.
Колись його робочий день починався за кермом вантажівки на європейських дорогах. Сьогодні — з пульта керування БпАК.
Від водія БТР — до сапера. Від сапера — до командира відділення. Від водія тягача — до пілота БпАК. І зрештою — до командира екіпажу.
Раніше АрміяInform розповідала історію бійця на позивний «Скорпіон», який проявив справжню незламність, зумівши самостійно евакуюватися з позиції, попри важке поранення ноги.
