Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
24-річний «Дюшес» сам підписав контракт із 26-ю артилерійською бригадою, де раніше служив його батько, і став оператором-дешифрувальником «Лелеки-100».
Його історію розповіли у 16-му армійському корпусі.
Позивний «Дюшес» йому вже на службі дали побратими. А от саму бригаду він обрав не випадково.
На початку повномасштабної війни тут служив його батько. Згодом його перевели до іншої частини, але син устиг почути від нього про службу в 26-й без прикрас і зсередини.
«Я отримав живий відгук про те, що тут досить непогано служити», — згадує «Дюшес».
Батьків досвід допоміг визначитися з бригадою. Спеціальність «Дюшес» уже обирав сам.
Його давно цікавили дрони, особливо безпілотники літакового типу. Так він і потрапив до екіпажу «Лелеки-100».
Навчання, каже військовий, не зводилося до сухої теорії. Інструктори розбирали реальні позаштатні ситуації й пояснювали, як діяти, коли на бойовому завданні щось іде не за планом.
«Стикаєшся з якимись позаштатними ситуаціями — і вже в подальшому розумієш, як із цим працювати».
Особливо допоміг досвід колишнього командира відділення «Лелеки». Він ділився з новими операторами випадками зі своєї бойової роботи, помилками й рішеннями, які вже доводилося перевіряти на практиці.
А далі, говорить «Дюшес», почалося те, чого не дасть жоден курс, — власний бойовий досвід.
Сьогодні він працює оператором-дешифрувальником БпАК «Лелека-100». Це людина, яка працює з інформацією, яку приносить розвідувальний борт: уважно переглядає матеріал і допомагає знаходити потрібні об’єкти та зміни на місцевості.
Раніше АрміяInform розповідала про інший екіпаж «Лелеки-100», який працював на відстані до 50 км у тилу противника. Там оператори пояснювали, що кожен виліт — це боротьба не лише за розвіддані, а й за сам борт: проти нього працюють російські РЕБ, ППО та FPV-перехоплювачі.
У березні 2026 року ми також писали про «Лелеку», яку за один виліт десять разів намагалися перехопити. Екіпаж зумів повернути борт завдяки системі виявлення загроз і досвіду операторів.
Для самого «Дюшеса» служба в тій самій бригаді, де колись був його батько, — не стільки продовження сімейної історії, скільки власне рішення.
«Пішов сюди я сам, за власним бажанням, за власним покликом. Допоки це не закінчиться, я буду тут».
Він не приховує: людей бракує, військовим потрібні відпочинок і час із родинами. Саме тому, каже «Дюшес», потрібні ті, хто готовий приходити на службу й перебирати частину роботи на себе.
«Це не настільки страшно, як виглядає на перший погляд. Потрібно працювати, щоб це якомога швидше закінчилося і всі повернулися додому».
