Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
До війська він був відомим інструктором морського пластування і ходив під вітрилами на козацькій чайці «Спас» по Дніпру та Чорним морем аж до Стамбула.
Долучившись до Збройних Сил, став солдатом 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського і приніс побратимам те, чим жив чверть століття у пластовому русі — дух єднання з друзями, вміння згуртувати колектив для виконання найважчих завдань та вміння читати карту й орієнтуватися на місцевості.
1 листопада 2022 року Захисник загинув під час ворожого обстрілу поблизу села Новоолександрівка Бериславського району Херсонської області. До визволення Херсона він не дожив лічені дні.
Тарас-Тимофій Гаврилишин народився 20 квітня 1985 року у Львові. Навчався в гімназії «Євшан», а 2010 року із відзнакою закінчив кафедру геоморфології і палеогеографії географічного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Навчання перед тим перервала служба в армії, після якої чоловік повернувся до університету, щоб завершити здобуття освіти.
Тривалий час Тарас-Тимофій працював у туристичній галузі — прокладав і маркував гірські маршрути в Карпатах, водив групи як гід-провідник, будував на замовлення човни різних типів. Однак головним його покликанням був пластовий рух, до якого він прийшов підлітком і присвятив йому все своє життя.
До «Пласту» Тарас-Тимофій вступив підлітком у 1997 році — спершу до юнацького куреня імені Павла Полуботка, згодом до 25-го куреня Укладу Старший Пластунів «Чорноморці» імені Святого Миколая. Був комендантом десятків крайових таборів й одним із головних інструкторів морського пластування.
Навчав памолодь вітрильництва, картографії, навігації й астрономії, під час вишкільних походів ходив під вітрилами на чайці «Спас» у складі козацької залоги Дніпром і Чорним морем аж до Стамбула. За плідне багаторічне пропагування українського мореплавства нагороджений пам’ятною медаллю «100-річчя прапора Військово-Морських Сил Збройних Сил України».
У перші дні широкомасштабного вторгнення Тарас-Тимофій Гаврилишин разом із побратимами-чорноморцями добровольцем зголосився до лав Сил оборони України. Спочатку проводив навчання для окремих підрозділів, потім проходив службу в 45-й окремій артилерійській бригаді імені генерала Мирона Тарнавського.
У складі бригади брав участь у важких боях під час визволення правобережжя Херсонщини восени 2022 року. В підрозділі отримав позивний «Гаррі», який долучив до попередні пластових псевдо «ТТ» і «Сивий» та чорноморського «Айсберг».
«Як був сформований наш артилерійський дивізіон, ми отримали завдання навчити всіх картографії — те, що чудово знав наш «ТТ». Коли ми рухались деокупованою Херсонщиною, Тарас мав завдання провести наш підрозділ по картах замінувань без втрат. І він із цим впорався бездоганно», — згадував його побратим та однокурінник Тарас Садовий.
У війську Тарас-Тимофій робив насамперед те, що знав і вмів найкраще — навчав побратимів картографії й орієнтуванню на місцевості.
Як досвідчений наставник він завжди носив записничок, в якому занотовував помилки й недогляди бійців, щоб увечері все з ними обговорити і виправити.
Побратими пригадували, що «Гаррі» мав загострене почуття справедливості та завжди заступався за інших, якщо вважав, що до них невиправдано доскіпаються.
Тарас Гаврилишин загинув 1 листопада 2022 року під час обстрілу поблизу села Новоолександрівка Бериславського району на Херсонщині. 9 листопада Львів прощався з ним у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, далі була міська церемонія на площі Ринок.
Поховали Воїна на Марсовому полі Личаківського цвинтаря — з пластовими церемоніалами й курінними прапорами; за морським звичаєм могилу окропили водою з Чорного моря. У Захисника залишилися мати й сестра.
Посмертно Головна Пластова Булава відзначила Тараса-Тимофія Гаврилишина Пластовим Залізним Хрестом. Пластуни куренів «Чорноморці» та «Чорноморські хвилі» виконали його останню волю — 25 листопада 2023 року на горі Парашка в Сколівських Бескидах відкрили доступний для всіх гірський «Прихисток ТТ».
Організатори вирішили закласти у прихисток Тарасову любов до мореплавства та поєднали її з горами, тож присвятили меморіальну локацію дослідженню зоряного неба, за яким орієнтувалися мореплавці під час довгих плавань. Щоб надати туристам змогу розглядати нічні небесні світила, придбали телескоп.
Пам’ять про Тараса живе у спогадах його друзів по куреню, побратимів, а також численних юних пластунів, яких Тарас особисто вчив тому, що любив найбільше, — орієнтуванню в горах і мореплавству. 1 вересня 2024 року ім’я Тараса-Тимофія Гаврилишина з’явилося на Пантеоні Слави Героїв-географів у Львівському університеті.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
