Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ляльковий театр був сенсом його життя.
Євген народився 27 травня 1973 року в Києві. Ріс у спальному районі Воскресенка. У другому класі класна керівниця відправила замкнутого Євгена до театральної студії «Барвінок». Тут школяр розкрив себе, знайшовши своє покликання — ляльковий театр. Першу власну театральну ляльку-маріонетку пошив у другому класі — це була гусінь.
Батьки Євгена були інженерами на суднобудівному заводі «Ленінська кузня», тому були дуже здивовані, коли син заявив, що піде навчатися в театральну сферу. В Київському театральному інституті тоді ще не готували фахівців з лялькового театру, тому Євген поїхав до Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Охочих у 1990-х навчатися на фахівців з лялькового театру було лише двоє, однак Євген віддавався справі повністю, просиджуючи весь вільний час у театральній майстерні.
У 1994 році він завершив навчання в Харкові та влаштувався на роботу в Театрі ляльок на лівому березі Дніпра, в якому пропрацював усе життя. Першою п’єсою Євгена став «Маленький Мук» за мотивами казки Вільгельма Гауфа. З 2007 року також одночасно працював у Київському академічному театрі ляльок.
Окрім акторської майстерності, Євген також був конструктором театральних ляльок для Київського муніципального академічного театру та Київського академічного театру ляльок, а ще для навчальних театрів Київської муніципальної академії естрадно-циркових мистецтв та Київського національного університету театру, кіно та телебаченні імені Івана Карпенка-Карого. В останньому протягом 12 років викладав технологію створення ляльок.
З початку повномасштабного вторгнення РФ долучився до Сил оборони України. Служив у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини в 118-й окремій механізованій бригаді.
Загинув 27 липня 2023 року в бою біля села Роботине Запорізької області. Євген дістав смертельні поранення внаслідок прямого влучання ворожого снаряда в бліндаж. Рівно за два місяці до того захиснику виповнилося 50 років.
«Унікальний спеціаліст з механізації ляльки, людина-оркестр, золоті руки, маг і чарівник для близьких і безвідмовний помічник для знайомих… „Геній Антонович“ — так називали його студенти. Добрий, надійний, співчутливий», — розповіла дружина Лариса.
Євген Невинський похований на Алеї Слави Лісового кладовища. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Фото: Данило Павлов, Київ Вечірній
За матеріалами: Локальна історія, Платформа пам’яті Меморіал
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
