Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Твердий» пройшов штурми й поранення, а згодом став бойовим медиком.
Його історію розповіла 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада.
До великої війни Віталій на позивний «Твердий» працював в аеропорту Бориспіль — заправляв літаки та забезпечував харчуванням екіпажі й пасажирів.
27 червня 2022 року він добровольцем прийшов до війська. Після навчання потрапив до 25-ї Січеславської бригади, де спочатку служив водієм.
До першого бойового виходу довго чекати не довелося. Він розтягнувся одразу на 27 днів — позиції, постійні обстріли та штурми.
Один із перших боїв тривав близько шести годин. А під час наступного масованого штурму позицію тримали лише четверо українських військових проти 15 росіян.
Атаку вони відбили, однак на цьому бій не закінчився.
«Буквально через 40 хвилин від початку бою — танки і вертушка. Все, що було, все полетіло на нас».
По позиції працював російський танк, зверху били вертольоти. Військовим залишалося тримати оборону й перечікувати обстріл.
Згодом «Твердий» пройшов навчання і став бойовим медиком — тим, хто перебуває безпосередньо з бійцями на позиціях і має надати першу допомогу там, де рахунок часто йде на хвилини.
На штурми він виходив разом зі своєю групою.
Під час одного з таких виходів важко поранило побратима. «Твердий» кинувся до нього, щоб надати допомогу, але сам дістав уламок у руку.
Йому допоміг перев’язатися інший військовий. Після цього вони разом надали допомогу пораненому та почали його евакуювати.
Ще одна евакуація запам’яталася «Твердому» особливо.
Разом із медиком та ще одним побратимом вони вивозили військового, який дістав численні уламкові поранення. Під час передачі на стабілізаційному пункті його стан різко погіршився — боєць впав у кому.
За словами «Твердого», вони розуміли, що часу майже немає, тому вирішили продовжити евакуацію до лікарні.
«Ми тоді не послухали нікого і самі прийняли рішення, повезли його в лікарню».
До лікарні пораненого довезли вчасно. Він вижив.
Скількох людей вдалося врятувати за роки служби, «Твердий» не рахує.
«Я не рахую. Просто те, що було справді серйозне, воно запам’ятовується».
За участь у боях військового нагородили відзнакою «За штурм», яку йому вручив командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол.
Таку ж відзнаку отримав іще один боєць 25-ї Січеславської бригади — десантник «Льова», про якого раніше розповідала АрміяInform. На Покровському напрямку він брав участь у штурмах у Лисівці, де його група могла за день зачищати по чотири-п’ять будинків. Сам військовий говорив, що часто йшов першим, перевіряв маршрут на міни й вів за собою інших.
Для «Твердого» головною опорою за роки війни теж стали люди поруч.
«Це людина, якій ти можеш довіритися повністю. Довірити йому життя», — так він пояснює, хто для нього побратим.
Робота бойового медика на позиції — лише початок шляху пораненого до лікарні. Нещодавно АрміяInform розповідала про роботу стабілізаційного пункту 25-ї бригади, де медики приймають військових із найтяжчими пораненнями та стабілізують їх перед подальшою евакуацією.
Сам «Твердий» пояснює, чому продовжує служити, значно коротше: «Банально, але якщо не я, то хто?»
