Але відкриті дані вже дозволяють відновити масштаб втрат, який Москва намагається приховати. Російська влада може не називати кількість загиблих у…
Сергій «Цезар» залишив керівну посаду, з нуля освоїв БПЛА, став командиром екіпажу, а тепер завершив курс підготовки сержантів.
Його історію розповіла 46-та окрема аеромобільна Подільська бригада.
До війська Сергій прийшов уже з досвідом керівника. У цивільному житті він очолював підприємство, де в його підпорядкуванні було близько сотні людей.
Уперше потрапити до війська намагався ще у 2022 році, але тоді йому відмовили. Сергій продовжив працювати й допомагати армії.
Коли добровольцем пішов служити його батько, він завершив справи, передав підприємство іншим людям і на початку 2026 року сам вирушив до ТЦК.
«У додатку таксі я обрав замість роботи адресу військкомату, приїхав — і тепер я тут. І дуже радий, що 46-та бригада мене забрала».
Каже, у 31 рік відчув, що в цивільному житті перестав рухатися вперед.
«Я досяг усього, що може досягти людина у 31 рік. Мені стало нудно від того, що я не розвиваюся».
На БЗВП Сергія зацікавили безпілотники. До цього з ними він не працював, тож нову спеціальність опановував з нуля.
Згодом «Цезар» став оператором БПЛА: вів розвідку, коригував роботу та супроводжував піхоту. Пізніше його призначили командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.
На новій посаді довелося одразу працювати не лише з технікою, а й з людьми. Частина підлеглих мала більше бойового досвіду, ніж сам Сергій, тому авторитет, каже він, треба було вибудовувати не посадою, а ставленням.
Тут допоміг досвід керівної роботи ще із цивільного життя.
«Правильний сержант — це правильна взаємодія зі своїми підлеглими. Він насамперед має бути людиною».
Для «Цезаря» відповідальність за екіпаж не закінчується після зміни чи виходу з позиції. Навіть у відпустці він залишається на зв’язку й продовжує займатися справами своїх людей.
Поїхав у відпустку і не повернувся: «Лакалут» розповів, чому після СЗЧ обрав 71-шу бригаду
Саме тому наступним кроком став курс суміщеної підготовки командирів відділень. Під час навчання Сергій кілька разів виконував роль командира батальйону — уже з іншим масштабом завдань і відповідальності.
Але на цей курс він їхав ще й із особистою обіцянкою.
Його побратим Максим проходив попередній курс, однак сержантського коїна тоді не отримав. Згодом він повернувся на бойові завдання й дістав поранення від російського FPV-«ждуна».
Тоді «Цезар» дав йому слово: «Максе, ти не привіз коїн — я привезу його за нас двох. У мене варіантів немає. Я тобі слово дав, що я його отримаю».
Свою обіцянку Сергій виконав.
Для себе «Цезар» уже вирішив, що армія не буде коротким епізодом у житті.
«У мене вогонь тільки-тільки розгорається. У такій бригаді та поруч із такими людьми хочеться постійно рости й ставати кращим».
Нині Сергій разом зі своїм підрозділом продовжує виконувати бойові завдання на одній із найгарячіших ділянок фронту.
Раніше АрміяInform уже розповідала про військових 46-ї бригади, для яких вирішальним у службі стало саме ставлення командирів до людей.
Зокрема, Дмитро «Лісник» після СЗЧ повернувся до війська та обрав 46-ту бригаду. Причиною самовільного залишення попереднього підрозділу він називав напружені стосунки з командуванням.
У словах «Цезаря» звучить схожа думка: сержантська посада для нього — це не лише командування, а передусім відповідальність за людей поруч.
