Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Прикордонник з позивним «Струнко» отримав важкі поранення на передовій, куди не міг доїхати жодний транспорт.
Історію евакуації оприлюднила 20 вересня Державна прикордонна служба України.
У «Струнко» була подвійна травматична ампутація. Критична крововтрата. 20 км до бойових медиків, 40 — до стабіка. Між пораненим і порятунком — відкрите заміноване поле. Над ним — ворожі дрони.
Забрати прикордонника на псевдо Струнко машиною неможливо. Попереду велика відкрита ділянка. Автівку ворог побачить і спробує знищити. Квадроцикл – той самий ризик.
А стан пораненого погіршується. Минає година за годиною. У якийсь момент хлопці бачать: Струнко починає згасати. Чекати більше не можна.
Комендант наказує негайно відправити за пораненим НРК. Попри те, що до пораненого він має пройти вдень через відкрите заміноване поле. Міни стоять у шаховому порядку.
НРК вирушає. У цей момент працює вже фактично весь підрозділ. Розвідники безперервно тримають район під контролем. Стежать за небом і землею. Шукають загрозу скидів. Контролюють можливе дистанційне мінування.
Сіткометники перехоплюють на підльоті ворожі дрони-розвідники. Ворог не повинен побачити евакуацію. НРК проходить мінне поле. Доходить. «Струнко» завантажують.
Тепер найнебезпечніше — назад. Бо з мінного поля робот має вийти слід у слід. Не на пів метра лівіше. Не на пів метра правіше. За цим маршрутом стежить увесь підрозділ.
Хтось працює. Хтось чекає. Хтось просто молиться. НРК виходить із мінного поля. Встигли.
На першій точці Струнко вже чекає медик — у минулому реаніматолог. Стан пораненого стабілізують. На наступній точці медики теж готові заздалегідь. Для нього вже підготували донорську кров.
Одразу починають переливання. Від вибуху до лікарів — понад добу! Дев’ятнадцять годин із подвійною травматичною ампутацією і масивною крововтратою.
А Струнко — у свідомості. Витримав. Далі — стабілізація, евакуація, операційна. І нарешті новина, на яку чекали всі: живий.
Зараз Юрій у шпиталі. Обидві ноги ампутовані. Основні операції позаду. Попереду — лікування, протезування, реабілітація. Він не падає духом.
Позивний «Струнко» Юрій отримав ще коли прийшов у підрозділ старшим сержантом. Тоді це було просто армійське псевдо. Тепер — обіцянка, що він знову стане на ноги.
Особлива подяка бойовим медикам 10-го мобільного прикордонного загону «ДОЗОР» з позивними «Хаскі» та «Японець», які, зважаючи на критичний стан пораненого, під час евакуації надали невідкладну медичну допомогу, що включала переливання крові, знеболення та стабілізацію бійця.
Як повідомляла АрміяInform, бійці «Часник» та «Лебідь» з роти наземних роботизованих комплексів 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади змогли врятувати пораненого побратима.
