Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Олександр «Дом» Демуренко разом із побратимом кілька місяців утримував позицію на околицях Покровська.
Про оборону позиції розповіли у 32-й окремій механізованій Сталевій бригаді.
За кілька місяців на цій позиції, за даними бригади, двоє військових знищили близько 50 російських окупантів.
Через постійні обстріли й атаки дронів бійцям тричі доводилося змінювати місце та облаштовуватися заново. Іноді російські піхотинці підходили настільки близько, що проходили лише за три метри від їхньої схованки.
Зрештою, росіяни виявили позицію. Бліндаж закидали гранатами, а посадку довкола підпалили.
Мріяв про мотоцикл, а повернувся до МіГ-29: як «Паха» знову став бойовим льотчиком
«Нас врятувало те, що ми завчасно вирили довгу нору. Ми просто сиділи мовчки в протигазах, поки все горіло. Якби вилізли чи сіпнулися — нас би добили».
Після атаки від укриття, за словами Олександра, фактично залишилася тільки яма. Росіяни продовжували обстрілювати її ще кілька днів.
«Дом» каже: на такій позиції небезпечно навіть ненадовго розслабитися. Ворог може бути зовсім поруч, навіть якщо кілька днів його не видно.
«Минають дні, ворога немає, ти береш сигарету в зуби — розслабився. А так не можна, бо запах почують. З бою виходить лише один переможець. А ворогів багато, нас — двоє».
До повномасштабної війни 39-річний Олександр працював майстром-плиточником. У Києві на нього чекають дружина та дитина. День народження дитини цього року військовий зустрів на позиції під ворожим вогнем.
За службу Олександра відзначили Хрестом воїна-лицаря І ступеня від командира 32 ОМБр, а також нагородним ножем від Головнокомандувача ЗСУ.
Зараз «Дом» перебуває у відпустці та проходить реабілітацію. Після повернення, зазначають у бригаді, він зможе ділитися бойовим досвідом з іншими військовими.
«Поруч кашляли»: як «Шнурок» під час першого ж бойового виходу «заспокоював» надто галасливих росіян
