Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Дмитро Віталійович Черніцов мав справжній хист до військової справи, і вже до 24 років став досвідченим танкістом.
Народився 20 вересня 1997 року. Закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім навчався на фінансово-економічному факультеті Чернігівського національного технологічного університету.
У 2018-му уклав контракт із ЗСУ, три роки воював на Донеччині та Луганщині. З початком широкомасштабної війни долучився до 3-ї окремої танкової бригади.
Під час оборони Києва екіпаж Т-72, де Черніцов був навідником, трощив окупантів поблизу Житомирської траси. Після денних боїв сам зголошувався чергувати вночі, а також досліджував місцевість.
Знаючи досконало «башту» (озброєння), допомагав старшим побратимам, які були танкістами ще в молодості, і багато що забули.
Вже на Харківщині, поблизу села Бражківка, 4 квітня 2022 року відбувся останній бій навідника Черніцова з позивним «Чорний».
Ворожий фугасний снаряд влучив у танк праворуч від механіка-водія, почалася детонація боєкомплекту. Екіпаж не загинув одразу, бо відкрився командирський люк, що зменшило тиск всередині.
Механік-водій Іван Паталах вже горів, але вилізти не міг, бо його люк перекривала гармата, націлена прямо. Та за мить башта трохи повернулася, Паталах частково виліз та одразу втратив свідомість…
Командир і мехвод врятувалися, а Черніцов не зміг через проблеми зі своїм люком. Але встиг в останній момент зрушити башту, чим зберіг життя побратиму.
…Понад чотири роки Дмитро вважався безвісти зниклим, і лише нещодавно експертиза ДНК підтвердила загибель.
Поховали Героя на військово-меморіальному кладовищі «Ялівщина» в Чернігові.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Фото — Facebook-сторінка 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади
Ігор Романенко
