Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Почесна назва 24-го окремого штурмового полку «Айдар» символічно поєднує давнє східне приграниччя степів Дикого поля з новітньою воєнною історією України.
Добровольчий батальйон, який згодом зріс до полку, отримав свою назву від річки Айдар на Луганщині. Ця ліва притока Сіверського Дінця, яка пролягає через історичну Старобільщину, була одним із помітних рубежів степового фронтиру за доби української Козаччини.
На початку російської агресії проти України у 2014 року саме в Старобільську відбулося перше боєзіткнення підрозділу з силами проросійських бойовиків, сепаратистів та колаборантів.
Наказ про створення 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» у складі Збройних Сил України датований 3 травня 2014 року. А 23 серпня 2020 року Президент України присвоїв 24-му окремому штурмовому батальйону, який входив на той час до складу 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира, почесне найменування «Айдар».
Коли наприкінці 2025 року батальйон було переформовано у 24-й окремий штурмовий полк, частина зберегла своє почесне найменування, засвідчуючи тяглість та спадкоємність від добровольчого збройного формування, створеного на початках відбиття російської агресії на сході України.
В історичних джерелах назва «Айдар» фіксується щонайменше від 1503 року, тож військова частина отримала ім’я від давньої географічної назви, що існувала задовго до сучасних державних кордонів. Це дозволяє бачити в «Айдарі» давнє ім’я степового пограниччя.
Зв’язок цієї річки з українською воєнною історією виникає від доби Козаччини — відтоді, коли у XVII столітті козацькі поселення з’являлися вздовж Сіверського Дінця, Деркулу, Борової й Айдару.
У третій чверті XVII століття сюди активно переселялися вихідці з Правобережної України, а північ сучасної Луганщини входила до земель Ізюмського та Острогозького Слобідських полків. Так Приайдар’я стало частиною великого слобідсько-козацького прикордоння, де поселення були не лише осередками господарського освоєння території, а й складовими її військової організації та оборони.
Особливо виразний воєнний сюжет Приайдар’я пов’язаний із Булавінським повстанням 1707–1709 років. Серед козацьких містечок того часу Новий Айдар, Старий Айдар і Шульгін-городок. Московська влада намагалася обмежити автономні права Війська Донського, повернути кріпаків-утікачів і ліквідувати частину поселень.
Саме Шульгін-городок на Айдарі пов’язаний із початковим етапом виступу Кіндрата Булавіна. Після придушення повстання царські війська знищили низку козацьких містечок, а частина відібраних у донського козацтва земель згодом увійшла до Слобожанщини, її активно заселяли українці. Тож Айдарове поріччя має глибокий пласт козацької військової пам’яті.
У 2014 році назва отримала вже сучасне українське військове значення. «Айдар» виник як добровольчий підрозділ після початку російської агресії. Його основу становили ветерани-афганці, учасники Революції Гідності та представники Луганської територіальної оборони. Після першої сутички у Старобільську 25 травня 2014 року бійці діяли в Новоайдарі, потім брали участь у визволенні Щастя, боях за Металіст, Лутугине та інших операціях на Луганщині.
Так географічна назва — гідронім Айдар — перетворилася на бойове ім’я добровольчого військового підрозділу, а згодом цю назву присвоїв батальйону як почесне найменування Президент України.
