Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Костянтин Самойлов здобув фах будівельника, створив сім’ю і працював у селі Руська Лозова Дергачівської громади Харківської області.
З мирного життя його вирвав широкомасштабний напад Російської Федерації на Україну — спочатку його рідне село опинилось під тимчасовою окупацією, а згодом чоловік доєднався до Сил оборони України.
Народився Костянтин Самойлов 3 липня 1980 року в селі Стрілеча, яке нині належить до території Липецької громади Харківщини. У цьому розташованому на самісінькому кордоні з Росією селі минуло його дитинство, там він закінчив місцеву школу.
Згодом Костянтин здобув фах будівельника в одному з технікумів Харкова й у 2000-му році переїхав до великого приміського села Руська Лозова, яке зараз належить до Дергачівської міської громади.
Там він прожив наступну чверть століття, створивши сім’ю та працюючи на місцевому підприємстві. Обіймаючи посаду оператором агрегату оброблення відходів на текстильному підприємстві ТОВ «ДІНГО ІНВЕСТ» у Руській Лозовій він керував обладнанням, яке очищує, змішує та пресує виробничі залишки волокна й іншої текстильної сировини.
Навесні 2022 року це Руська Лозова пережила російську окупацію і слугувала росіянам плацдармом для обстрілів Харкова. Визволили його наприкінці квітня 2022 року під час контрнаступальних дій у межах Харківської оборонної операції.
У липні 2025 року Костянтин Самойлов доєднався до Збройних Сил України. Залишивши позаду понад чотири десятиліття мирного життя на Харківщині, де народився і виріс, чоловік став солдатом.
Здобувши спеціальність гранатометника Костянтин Самойлов обійняв посаду гранатометника механізованого відділення 125-ї окремої важкої механізованої бригади 3-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
У складі підрозділу Костянтин Самойлов виконував бойові завдання під час оборони Куп’янська. Восени й узимку 2025 року Куп’янськ залишався одним із найважчих напрямків фронту на Харківщині. Тоді за утримання міста точилися вуличні бої, а частини 125-ї бригади посилювали оборону саме в цьому районі.
Саме в Куп’янську 18 грудня 2025 року Костянтин Самойлов потрапив під час виконання бойового завдання під російський обстріл. Поранення виявилися смертельними.
27 грудня 2025 року із Захисником попрощалися на Дергачівщині. Костянтина Самойлова поховали на цвинтарі в Руській Лозовій — селі, яке він обрав домівкою чверть століття тому.
«Костянтин Самойлов був вольовою особистістю, відкритою, доброю та щирою людиною», — написали про Воїна на офіційному сайті Дергачівської міської територіальної громади.
У полеглого за Україну Костянтина Самойленка лишилися в жалобі мати Тетяна, дружина Олена та син Владислав.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Фото: Дергачівська міська територіальна громада, офіційний сайт
