Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Їхня робота часто залишається непомітною, але від неї напряму залежить бойова робота та життя кожного бійця на передовій.
Безперебійна комунікація, координація підрозділів та передача секретної інформації — це зона відповідальності військових зв’язківців.
Про те, як змінився військовий зв’язок за роки широкомасштабного вторгнення, яку роль відіграють цивільні фахівці у цифровізації армії та що відбувається, коли зникає сигнал, розповів начальник апаратної 91 окремої Охтирської бригади підтримки, молодший сержант Руслан.
Від банку до армійського зв’язку
«Без зв’язку порушується головне — координація. Ніхто не знає, що відбувається і що треба робити. А головне — від зв’язку напряму залежать життя людей», — говорить військовослужбовець Руслан.
До лав ЗСУ він долучився у січні 2023 року. У цивільному житті працював фінансистом і планував будувати кар’єру в банковій сфері. Але один візит до ТЦК все змінив докорінно.
«Прийшов у ТЦК оновлювати дані. Планував, що буду працювати у Приватбанку. Але зелений колір мені настільки підійшов, що я потрапив у ЗСУ», — згадує військовий.
Пройшовши базову підготовку та навчаючись на інженерну спеціальність, він свідомо обрав саме зв’язок. Починав службу оператором відділення шифрувань (МОСІ), працюючи з державною таємницею та документами під грифом ДСК. За півтора року отримав звання молодшого сержанта та очолив апаратну на ОКП бригади. Сьогодні під його керівництвом працює команда з п’яти людей, яка забезпечує зв’язком увесь штаб, підрозділи та батальйони.
«Кілзони», фортифікації та антидроновий захист: як інженери 91 бригади підтримки облаштовують оборонні рубежі
«Якщо зникає зв’язок — люди залишаються сліпими кошенятами»
Сучасний військовий зв’язок — складка, інтегрована цифрова екосистема, яка забезпечує безперебійне управління військами, передачу даних у реальному часі та координацію всіх підрозділів на полі бою. Це «нервова система» армії, від якої залежить швидкість ухвалення рішень і безпека. Втрата зв’язку призводить до критичних наслідків, пояснює Руслан:
«Втрата зв’язку дуже серйозна проблема. Наприклад, у нас є хлопці під Покровськом, є й на інших ділянках фронту. Ми, як бригада підтримки, робимо інженерні загородження і багато чого іншого. І якщо падає зв’язок, ми не можемо передати інформацію тим підрозділам, які виїжджають працювати. Наприклад, ми завчасно бачимо, якщо в них щось летить. І передаємо цю інформацію. А без зв’язку наші люди залишаються незахищеними».
Завдяки зв’язківцям бійці вчасно отримують попередження про небезпеку з повітря — загрозу ворожих КАБів чи «Шахедів», які відстежуються через спеціалізовані системи.
Так само відсутність зв’язку суттєво впливає й на виконання завдань. Адже без координації неможливо організувати будь-який процес.
«За тиждень насипали 3 тисячі мін і загнали ворога в “кілзону”»: як інженери 91-ї бригади підтримки перетворили дрони на інструмент дистанційної війни
Як війна змінила армійський зв’язок: від техніки 1986 року до Starlink
За роки повномасштабного вторгнення військовий зв’язок здійснив величезний технологічний стрибок, говорить Руслан. Багато в чому це сталося завдяки людям, які мобілізувалися з цивільного сектору — айтівцям, телеком-фахівцям та інженерам, які принесли у війська новітні стандарти.
«Під час війни зв’язок отримав великий буст. Армія зрозуміла, що в це треба вкладатися і розвивати це. Багато з тих людей, що долучилися до війська, стали офіцерами і продовжують розвивати цей напрямок», — розповідає зв’язківець.
Змінюється і матеріальна база. На початку служби Руслану доводилося працювати з технікою 1986 року випуску. Він жартує, що вона була усього лише на 5 років старшою за нього. То тепер база суттєво оновилася більш сучасними та компактними системами.
Фото: відділення комунікацій 91 окремої Охтирської бригади підтримки
