Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Вороги називали його танк «чорна смерть», а він – «наш дружочок».
Леонід народився 10 липня 1969 року в місті Тетіїв Київської області. Після школи навчався в профтехучилищі №34 у Радомишлі на Житомирщині. Служив строкову службу в радянській армії. Був старшим сержантом, командиром танку в польському місті Катовіце.
У 1993-2000 роках служив в органах внутрішніх справ, згодом ще вісім років – у пожежній частині Тетієва, де обіймав посаду командира відділення. У 2008 році працював газозаправником.
З початком російсько-української війни у 2014 році добровільно долучився до Збройних Сил України. Як людину з досвідом служби та військовою спеціальністю, Леоніда направили служити в 17-ту окрему танкову бригаду. Він був командиром танку Т-80, а вже вдруге йому дали командувати танком Т-64М. Леоніду довелося перенавчатись на полігоні у Львові.
“Прямою наводкою б’ю на 4 кілометри, але вчусь бити навісом на 10 кілометрів. Нехай їм буде сюрпризом”, – згадував чоловік.
Воював на Маріупольському напрямку. Брав участь в обороні міста. За два місяці йому вдалось підбити три ворожі бойові машини. Екіпаж Леоніда двічі брав участь в танкових дуелях та виходив переможцем. Вороги називали його танк “чорна смерть”, а він лагідно – “наш дружочок”.
“Коли тут вівся вогонь перші місяці – люди з окопів не могли підняти голови. В них єдиний порятунок був – це цей танк. Вони нас (екіпаж танку – ред.) тоді називали “ангелами-охоронцями”. Він нас виручає, ще й дуже виручає – що не вистріл, то попадання в ціль”, – згадував про початок служби Леонід.
За спогадами очевидців, іноді екіпажу Сухацького достатньо було виїхати на позицію, щоб бойовики припинили вогонь.
У програмі “Хоробрі серця” на 1+1 на запитання, чому вороги так охрестили його танк, відповів, що “не було можливості у них запитати. Думаю, що бояться”. На питання, чому він називає танк “наш дружочок”, говорив, що “друг – це той, хто завжди допомагає та виручає”.
22 лютого 2015 року Леонід разом із бійцями батальйону “Свята Марія” проводив рекогносцировку позиції під Маріуполем. Загинув внаслідок ДТП під час виконання бойового завдання.
Похований у місті Тетіїв. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. В Тетіївській загальноосвітній школі №1, де навчався Леонід Сухацький, відкрили пам’ятну дошку на його честь. Це було перше місце пам’яті російсько-української війни у місті.
Слава Захисникові!
Фото: Книга пам’яті полеглих
За матеріалами: “Хоробрі серця” на 1+1, ТетіївInfo та Книга пам’яті полеглих
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
