Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Експерти ОБСЄ задокументували злочини рф проти українських дітей: депортацію, русифікацію, мілітаризацію та примусовий призов.
Про це розповідає Книга катів українського народу.
Експертна місія ОБСЄ у своєму новому звіті детально задокументувала, як політика росії щодо українських дітей супроводжується масштабними воєнними злочинами. Хоча сама система стирання української ідентичності та індоктринації кваліфікується міжнародними експертами як злочин проти людяності, фізичні та психологічні методи її впровадження прямо порушують Женевські конвенції та Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Одним із найсерйозніших воєнних злочинів залишається незаконна депортація та переміщення українських дітей на територію рф або вглиб окупованих територій. Експерти наголошують, що росія не просто «евакуювала» дітей через бойові дії, вона цілеспрямовано їх викрала і навмисно утримує роками, щоб назавжди перетворити на росіян.
Згідно з правилами ведення війни, держава зобов’язана робити все можливе, щоб возз’єднати розлучені сім’ї. Натомість росія робить рівно протилежне: приховує інформацію про те, де перебувають діти, змінює їм імена, незаконно роздає їх у російські прийомні сім’ї чи на усиновлення, створює величезні бюрократичні та фізичні перепони для батьків, які намагаються забрати своїх дітей.
Із понад 20 000 депортованих дітей вдалося повернути лише близько 2000. Експерти наголошують, що такі низькі цифри є доказом державної політики рф: росія не збирається нікого повертати. Кожен день затримки використовується для того, щоб піддати дітей пропаганді, мілітаризувати їх та остаточно стерти їхню українську ідентичність.
«Варто також нагадати, що 17 березня 2023 року Палата попереднього провадження МКС видала два ордери на арешт проти Путіна та уповноваженої з прав людини Львової-Бєлової у зв’язку з насильницьким переміщенням або депортацією українських дітей як воєнних злочинів», — йдеться у звіті.
Тотальне впровадження російської системи освіти та мілітаризації неможливе без жорсткого примусу. Звіт фіксує численні інциденти насильства щодо дітей, їхніх родин та незгодних вчителів, які можуть кваліфікуватися як такі воєнні злочини, зокрема умисні вбивства, катування та нелюдське поводження, умисне заподіяння сильних страждань чи серйозної шкоди тілу і здоров’ю, масштабне знищення та привласнення майна (включно зі школами та українськими книгами).
Особливу увагу експерти приділили мілітаризації молоді. Згідно з міжнародним правом, примус громадян окупованої країни до служби у ворожих збройних силах є воєнним злочином, але росія обходить цю заборону шляхом примусової паспортизації, тому українські юнаки, які отримали російське громадянство в дитинстві, по досягненні 18 років підлягають обов’язковому призову до армії.
Проте експерти ОБСЄ підкреслюють, що навіть формально «добровільне» підписання контрактів із російською армією молодими українцями не можна вважати вільним вибором.
Через тотальну пропаганду, багаторічну довійськову підготовку в школах та молодіжних організаціях, а також економічний і психологічний тиск на сім’ї, такий вступ до збройних сил рф є результатом прихованого примусу, що також підпадає під кваліфікацію воєнного злочину.
Правоохоронні органи України вже активно розслідують ці злочини. Нещодавні зміни до Кримінального кодексу України (від червня 2025 року) прямо криміналізують незаконну депортацію дітей, невиправдану затримку з їх репатріацією, а також вербування або використання дітей у збройному конфлікті.
Наразі Офіс Генерального прокурора України встановив факти щодо 716 постраждалих дітей і вже оголосив підозри 25 особам (серед яких російські високопосадовці, військові та представники окупаційних адміністрацій), тісно співпрацюючи з Міжнародним кримінальним судом. Експерти ОБСЄ закликали прокурорів МКС продовжувати розслідування цих порушень для видачі нових ордерів на арешт.
Головна рекомендація, що міститься у звіті, — визнати центральність питання українських дітей у переговорах про припинення вогню та мир: відкрити гуманітарні коридори, забезпечити возз’єднання розлучених дітей з родинами і не використовувати дітей в обмінах полоненими.
